«Скажіть людям правду, і країна буде в безпеці» (Авраам Лінкольн)

«Першою жертвою війни стає правда» (Джонсон Хайрам)

В останні два століття засоби масової інформації є справжнісіньким суб’єктом військових конфліктів по всьому світу. Спочатку газети, потім додалися радіо і телеканали, а на кінець ХХ століття приєднався ще Інтернет. Всі вони не просто висвітлюють бої і переговори. Вони на рівних правах беруть участь в цих самих боях і переговорах. Вони – це редакції ЗМІ, а також їх журналісти, редактори та власники.

Мас-медіа та війна неначе злилися воєдино. Іноді навіть складається враження, що вони живлять один одного, живуть один за рахунок одного, потребують один одного. І навіть призначені одне для одного. Особливо в наш новий час.

Зірка катарського телеканалу «Аль-Джазіри» засяяла лише після терактів 11 вересня – висвітлення військової кампанії в Афганістані та Іраку й регулярна трансляція заяв Усами бен Ладена. Ось тоді і почалося бурхливе зростання мовника, який до цього протягом багатьох років був мало кому відомий на міжнародній арені.

Українське «Громадське ТБ» спалахнуло саме в контексті української революції взимку 2013-2014. Постійні прямі ефіри, народні стріми з місця подій, технічна мобільність в зоні конфлікту допомогли цьому онлайн-мовнику різко злетіти.

Або ось ще приклад – російський телеканал LifeNews. Зародившись восени 2013-го, перетворився на справжнього інформаційного гіганта під час анексії Криму Росією і вже тим більше під час війни на Донбасі. Їх журналісти отримували переважне право супроводжувати бойовиків в усіх їхніх операціях на сході України.

Вперше українські сайти переступили показник в 1 мільйон відвідувачів за добу також саме під час революційних подій.

Всі ці телеканали і сайти не мають нічого спільного один з одним з точки зору редакційної філософії та корпоративних цінностей. Але всі вони стали показовим прикладом того, як медіа-успіх залежить від наявності війни …

І ось тут начебто в повітрі виникає відповідна симетрична позиція – і успіх війни залежить від наявності відповідних медіа та способу їх роботи. Наприклад, ось такого: «Взяли дитину трьох років, хлопчика маленького в трусиках, і на дошку оголошень прибили … А потім взяли маму, прив’язали до танка без свідомості і по площі три кола провели …». Це – епохальний, знаменитий і, головне, красномовно-показовий епізод антиукраїнської пропаганди на головному Першому каналі Росії в липні 2014 року. Галина Остапенко-Пишняк просто бреше. Це знають і розуміють всі розсудливі люди. Але головний канал країни вважає можливим і навіть необхідним транслювати цю брехню максимально голосно і привселюдно. Навіщо? Бо війна вимагає брехні!

Бойові дії загасають без наклепу. Процес взаємного знищення гостро потребує інформаційнго супроводу, заснованого на обмані. Інформаційна маніпуляція, брехня, перекручування фактів, підтасування коментарів – все це немов кисень для сірника, без якого вона миттю згасає.

Найстрашніші події і кровопролитні війни в історії мали в своїй підставі обман. Гітлер розв’язав Другу світову війну, збрехавши, що Польща напала на Німеччину. Найжахливіший геноцид в Руанді в 1994 році і знищення понад півмільйона людей за три місяці стали можливими внаслідок наклепу і підбурювання на «Радіо і телебаченні тисячі пагорбів» і в газеті «Кангур». Громадянський конфлікт в Україні і організована Росією війна на Донбасі стали можливими саме через брехню в засобах масової інформації, яка налаштовує одних людей проти інших.

Зупинити війну не можна подібною відповіддю, симетричної брехнею і маніпуляціями – начебто з благородних спонукань. Зупинити ворожнечу може правда. Ми вже напилися гримучих коктейлів, де чиста вода складає лише частину напою. Аудиторія в цілому і кожний окремо хоче пити просту чисту воду. І якщо не зараз, то вже зовсім скоро така жага почне давати про себе знати все більше і більше. Чиста вода – це чиста правда. Така, яка вона є. Вода відроджує життя. Правда відроджує світ.

Руслан Кухарчук, голова оргкомітету Міжнародного Форуму «Новомедіа».