Саме аналізуючи ці цифри ми можемо казати, що у порівнянні з 2004 роком, у 2005 ситуація зі свободою слова в Україні значно покращилася. У 2005 році ми маємо суттєвий поступ щодо розслідування низки кримінальних справ, пов`язаними зі злочинами проти журналістів, насамперед справи вбивства Георгія Гонгадзе. Хоч мусимо відзначити і те, що в останній період прогрес явно сповільнився і суспільству часто пропонують політичні трактовки цієї справи, а не конкретні факти.

В той же час, кількість нових порушень проти ЗМІ та журналістів скоротилася. Зокрема, якщо у 2004 році ми фіксували 48 випадків нападів на журналістів, що фактично означає що минулого року на журналістів нападали майже щотижня, то за 5 місяців цього року відомо про 5 нападів на журналістів.

Минулого року лише два з-поміж зафіксованих ІМІ фактів нападів та залякувань журналістів закінчились судовими процесами над нападниками. Цього року правоохоронні органи, як правило, реагують на звернення журналістів, однак по цьогорічним справам слідство досі триває.

Проятгом 2005 року ІМІ не зафіксувало жодного факту затримання та арешту журналістів на території України, один раз українських журналістів затримували (знімальну групу «5 каналу») в Узбекистані. 2004 року ми мали 8 фактів арештів та затримання журналістів в Україні.

Позитивну тенденцію помітно і у частині політичного та економічного тиску на ЗМІ і журналістів. Мигулого року таких фактів тиску було зафіксовано 60, хоч значна частина з них була пов”язана з виборчою кампанією. Цього року ми зафіксували 5 фактів тиску, переважно це пов’язано зі зміною влади в регіонах – примусу до звільнення керівників державних та комунальних медіа і політики нових керівників областей та ройонів до опозиційної преси.

Фактів про перешкоджання виконувати журналістські обов’язки та цензуру за минулий рік назбиралося рекордно багато – 52 випадки( проти 27 у 2003). Найчастіші приклади – відмови в акредитації та праві бути присутнім на тій чи іншій події: 29 випадків. Траплялися також перешкоди до розповсюдження того чи іншого конкретного номеру газети з конкретною небажаною владі сттатею, перешкоди до виходу конкретного випуску передачі. Таке різке зростання цензури у 2004 році було у тому числі і пов’язано із президентськими виборами. У 2005 році ми зафіксували 9 фактів перешкоджання діяльності, однак не цензури, частина з яких була вмотивована технічними причинами.

У 2004 році до ЗМІ та журанлістів було подано 19 позовів, 11 з них – позови від політиків та високопосадовців. З п”яти цього річних позовів лише 1 був поданий державним органом – Податковою міліцією дзержинського району Харкова проти газети «П’ятниця».

Іще одна тенденція, яка з’явилася цього року – журналісти та ЗМІ виграють справи у суді на свою користь. Зокрема, найбіьлш резонансною була судова справа «ГПУ проти НТН», оскільки самі журналісти пов`язували її з політичними мотивами, однак справа остаточно вирішена на користь телеканалу, який визнав ліцензію НТН законною.

Губернатор Рівненщини Василь Червоній програв у суді “Рівненській газеті”, видавничому дому ОГО та редактору Ользі Ільчук. Правосуддя визнало претензії губернтора Рівненської області до жуналістів безпідставними. Позов Червоній подав наприкінці минулого року. Приводом для позову стала публікація у «Рівненській газеті», засновником і видавцем якої є ТзОВ «Видавничий дім «ОГО», замітки під назвою «Бабай під рівненським соусом».

Іще дві справи заслуговують на резонанс і є доволі показовими, хоча не знайшли свого відображення у пресі. У квітні цього року відразу два суди програв Президент Ющенко

Апеляційний суд Рівненської області скасував рішення місцевого суду міста Рівного, яким той зобов’язав міську газету «7 днів» виплатити Президенту Віктору Ющенку 100 тисяч гривень компенсації моральної шкоди за опублікування неправдивої інформації про нього в газеті під час президентської виборчої компанії 2004 року.

І Печерський районний суд Києва прийняв рішення залишити без розгляду позовну заяву Віктора Ющенка до Ганни Герман про захист честі та гідності. Фактично суд визнав, що Ганна Герман після інциденту в Івано-Франківську мала право твердити, що „прибічники „Нашої України” поводилися настільки агресивно, що охорона була змушена захищати прем’єра Януковича”.

Подбіних речей, коли Президент програвав суди медіа у попередні роки ми не фіксували, і це явно свідчить про те, що українська судова система та медіа стають більш незалежними.

З іншого боку, нова політична реальність – це нові вимоги до того, як мають будуватися взаємини влади та ЗМІ. Поки що ми маємо досить низький рівень реакцій влади на конфлікти, які знайшли висвітлення у ЗМІ, а також мусимо констатувати, що не пішла у минуле практика замовчування певної інформації та фактів. Україна ще далека від західного поняття терміну «свобода слова» і нові правила взаємин між медіа і владою лише проходять етап свого становлення. ІМІ