ЗАКОН УКРАЇНИ
Про рекламу
Цей Закон визначає засади рекламної діяльності в Україні,
регулює відносини, що виникають у процесі виробництва,
розповсюдження та споживання реклами.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
виробник реклами – особа, яка повністю або частково здійснює
виробництво реклами;
внутрішня реклама – реклама, що розміщується всередині
будинків і споруд;
зовнішня реклама – реклама, що розміщується на спеціальних
тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій
місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на
елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і
доріг;
недобросовісна реклама – реклама, яка вводить або може ввести
в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи
суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності,
перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і
способу розповсюдження;
особа – фізична особа, в тому числі суб’єкт підприємницької
діяльності, юридична особа будь-якої форми власності,
представництво нерезидента в Україні;
порівняльна реклама – реклама, яка містить порівняння з
іншими особами та/або товарами іншої особи;
прихована реклама – інформація про особу чи товар у програмі,
передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям
і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм,
передач, публікацій;
реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в
будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або
підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких
особи чи товару;
реклама на транспорті – реклама, що розміщується на території
підприємств транспорту загального користування, метрополітену,
зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд
підприємств транспорту загального користування і метрополітену;
рекламні засоби – засоби, що використовуються для доведення
реклами до її споживача;
рекламодавець – особа, яка є замовником реклами для її
виробництва та/або розповсюдження;
розповсюджувач реклами – особа, яка здійснює розповсюдження
реклами;
соціальна реклама – інформація будь-якого виду, розповсюджена
в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільне корисних
цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження
якої не має на меті отримання прибутку;
споживачі реклами – невизначене коло осіб, на яких
спрямовується реклама;
спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова,
організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами
будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені,
найменування, свого знака для товарів і послуг;
товар – будь-який предмет господарського обігу, в тому числі
продукція, роботи, послуги, цінні папери, об’єкти права
інтелектуальної власності.
Стаття 2. Сфера застосування Закону
1. Цей Закон регулює відносини, пов’язані з виробництвом,
розповсюдженням та споживанням реклами на території України.
2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов’язані з
розповсюдженням інформації, обов’язковість розміщення та
оприлюднення якої визначено іншими законами України.
3. Дія цього Закону не поширюється на оголошення фізичних
осіб, не пов’язані з підприємницькою діяльністю.
Стаття 3. Законодавство про рекламу
1. Законодавство України про рекламу складається з цього
Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері
реклами.
2. Якщо міжнародним договором України, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено
інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про
рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Авторське право та суміжні права щодо реклами
Використання реклами, яка повністю або частково містить
об’єкти авторського права та/або суміжних прав, здійснюється
відповідно до вимог законодавства України про авторське право та
суміжні права.
Стаття 5. Реклама імені або найменування та знака для товарів
і послуг спонсорів
1. У теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах
масової інформації, видовищних та інших заходах, які створені і
проводяться за участю спонсорів, забороняється наводити будь-яку
інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари,
крім імені або найменування та знака для товарів і послуг
спонсорів.
2. Не можуть бути спонсорами особи, що виробляють чи
розповсюджують товари, реклама яких заборонена законом.
3. Не можуть бути спонсорами особи, що виробляють чи
розповсюджують товари, виробництво та/або обіг яких заборонено
законом.
4. Програма, передача, підготовлена за підтримки спонсора,
повинна бути означена за допомогою титрів чи дикторського тексту
на початку та/або наприкінці програми, передачі.
5. Спонсор не має права впливати на зміст та час виходу в
ефір програми, передачі або зміст матеріалів друкованого видання,
які він спонсорує.
6. Спонсорство програм і передач новин забороняється.
Стаття 6. Мова реклами
Реклама розповсюджується на території України виключно
українською мовою.
Зареєстровані у встановленому порядку знаки для товарів і
послуг, логотипи можуть наводитися мовою оригіналу. В такому
випадку іншомовний знак для товарів і послуг, логотип повинен
дублюватися українською мовою.
Знаки для товарів і послуг, логотипи українських компаній
наводяться виключно українською мовою.
Розділ II
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕКЛАМИ
Стаття 7. Принципи реклами
1. Основними принципами реклами є: законність, точність,
достовірність, використання форм та засобів, які не завдають
споживачеві реклами шкоди.
2. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами
та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції.
3. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які
порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами
пристойності.
4. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не
завдавати їм шкоди.
Стаття 8. Загальні вимоги до реклами
1. У рекламі забороняється:
поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, обіг чи
ввезення на митну територію України яких заборонено законом;
вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками
походження людини, її соціального і майнового стану, расової та
національної належності, статі, освіти, політичних поглядів,
ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером
занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари
інших осіб;
подавати відомості або закликати до дій, які можуть
спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати
шкоди здоров’ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають
до нехтування засобами безпеки;
використовувати засоби і технології, які діють на
підсвідомість споживачів реклами;
наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не
користуються рекламованим товаром;
використовувати або імітувати зображення Державного Герба
України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну
України, зображення державних символів інших держав та міжнародних
організацій, а також офіційні назви органів державної влади
України, крім випадків, передбачених законом;
рекламувати товари, які підлягають обов’язковій сертифікації
або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального
дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката,
ліцензії;
вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її
ім’я без згоди цієї особи;
імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові
ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не
передбачено законами України у сфері інтелектуальної власності;
рекламувати послуги, пов’язані з концертною, гастрольною,
гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без
інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями
музичних творів. Ця інформація повинна займати на афішах, інших
рекламних засобах щодо конкретної послуги не менше 5 відсотків
загальної площі, обсягу всієї реклами;
розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і
телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства,
порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності.
Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії,
розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів.
2. Рекламодавець на вимогу розповсюджувача реклами
зобов’язаний надати документи, необхідні для розповсюдження
реклами.
3. Реклама про проведення конкурсів, лотерей, розіграшів
призів тощо повинна містити інформацію про умови, місце та строки
їх проведення. Інформація про будь-які зміни умов, місця та
строків проведення конкурсів, лотерей, розіграшів призів тощо має
подаватися у тому ж порядку, в якому вона була розповсюджена.
4. Реклама видів діяльності, які відповідно до законодавства
потребують спеціального дозволу, ліцензії, повинна містити
посилання на номер спеціального дозволу, ліцензії, дату їх видачі
та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл, ліцензію.
5. Реклама про зниження цін на продукцію, про розпродаж
повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення
зниження цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення
розміру зниження до попередньої ціни реалізації товару.
6. Гучність звуку реклами, що транслюється по телебаченню і
радіо, не повинна перевищувати гучність звуку поточної програми,
передачі.
7. Розміщення інформації про виробника товару та/або товар у
місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не
вважається рекламою.
Стаття 9. Ідентифікація реклами
1. Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації,
незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її
можна було ідентифікувати як рекламу.
2. Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути
чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і
наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів,
титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням
слова “реклама”.
3. Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому
привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує
або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів)
щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під
рубрикою “Реклама” чи “На правах реклами”.
4. Логотип телерадіоорганізації, яка здійснює трансляцію
програм, передач, не вважається рекламою.
5. Прихована реклама забороняється.
Стаття 10. Недобросовісна реклама
1. Недобросовісна реклама забороняється.
2. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна
особа.
3. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають
органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону.
Стаття 11. Порівняльна реклама
1. Відносини, які виникають у зв’язку з порівняльною
рекламою, регулюються законодавством України про захист від
недобросовісної конкуренції.
2. Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе
рекламодавець.
3. Рішення щодо визнання порівняння в рекламі неправомірним
приймають органи державної влади, визначені у статті 26 цього
Закону.
Стаття 12. Соціальна реклама
1. Рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа.
2. Соціальна реклама не повинна містити посилань на
конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця, на
об’єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику
товару або рекламодавцю соціальної реклами.
3. На осіб, які безоплатно виробляють і розповсюджують
соціальну рекламу, та на осіб, які передають свої майно і кошти
іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної реклами,
поширюються пільги, передбачені законодавством України для
благодійної діяльності.
4. Засоби масової інформації – розповсюджувачі реклами,
діяльність яких повністю або частково фінансується з державного
або місцевих бюджетів, зобов’язані розміщувати соціальну рекламу
органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків
ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами.
5. Засоби масової інформації – розповсюджувачі реклами, що
повністю або частково фінансуються з державного або місцевих
бюджетів, зобов’язані надавати пільги при розміщенні соціальної
реклами, замовником якої є заклади освіти, культури, охорони
здоров’я, які утримуються за рахунок державного або місцевих
бюджетів, а також благодійні організації.
Стаття 13. Реклама на телебаченні і радіо
1. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати
15 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної
доби телерадіоорганізацією будь-якої форми власності.
Ця вимога не поширюється на телерадіоорганізації, які
здійснюють трансляцію на каналах мовлення, призначених виключно
для розповсюдження реклами.
2. Частка реклами протягом кожної астрономічної години
фактичного мовлення не повинна перевищувати 20 відсотків.
3. Реклама повинна розміщуватися у перервах між програмами,
передачами.
При виконанні умов, викладених у частині п’ятій цієї статті,
реклама може бути розміщена під час трансляції програми, передачі
таким чином, щоб не завдати шкоди цілісності та змісту програми,
передачі та правам їх власників.
4. Забороняється переривати з метою розміщення реклами
трансляції сесій Верховної Ради України, сесій Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і
церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради
України, Прем’єр-міністра України, Голови Конституційного Суду
України, Голови Верховного Суду України, народних депутатів
України, членів Уряду України, а також трансляції релігійних
служб, програм, передач для дітей та програм, передач новин.
5. Трансляція концертно-видовищних програм, передач може
перериватися рекламою за умови, що між рекламними вставками
програма, передача триває не менше 30 хвилин.
Реклама під час трансляції спортивних програм, передач
розміщується в перервах між їх частинами.
Під час трансляції кіно- і телефільмів реклама розміщується
перед початком фільму та/або після закінчення фільму.
Трансляція кіно- і телефільмів, за умови їх тривалості до 42
хвилин, не може перериватися рекламою або будь-яким редакційним,
авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси програм,
передач).
Трансляція кіно- і телефільмів, за умови їх тривалості від 42
до 70 хвилин, може перериватися рекламою або будь-яким
редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи
анонси програм, передач) один раз, за умови їх тривалості від 70
до 90 хвилин – два рази. Трансляція кіно- і телефільмів тривалістю
понад 90 хвилин може перериватися рекламою або будь-яким
редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи
анонси програм, передач) кожні 30 хвилин за умови, що після
останньої перерви фільм продовжується не менше 20 хвилин включно.
6. Для цілей цієї статті не вважаються рекламою:
оприлюднення, виголошення у програмі, передачі імені,
найменування спонсора, об’єктів права інтелектуальної власності,
що йому належать;
трансляція соціальної реклами, якщо вона розповсюджується
телерадіоорганізацією безкоштовно;
анонси власних програм, передач телерадіоорганізації.
7. Відповідальність за виконання вимог щодо порядку
розміщення та розповсюдження реклами у програмах, передачах несе
телерадіоорганізація.
8. Ведучим, дикторам та іншим учасникам інформаційних та
інформаційно-аналітичних програм, передач забороняється наводити
споживчі властивості товару та/або вказувати банківські рахунки,
контактні телефони, місцезнаходження виробника товару, ціну
товару.
9. Трансляція (ретрансляція) реклами, яка міститься у
програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, що
транслюються (ретранслюються) на територію України, дозволяється
лише у разі, якщо за трансляцію (ретрансляцію) такої реклами
сплачено юридичній особі України, незалежно від способу здійснення
такої трансляції (ретрансляції).
Стаття 14. Реклама у друкованих засобах масової інформації
Обсяг реклами у друкованих засобах масової інформації
визначається ними самостійно. Друковані засоби масової інформації,
що розповсюджуються за передплатою, зобов’язані в умовах
передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі
видання.
Стаття 15. Реклама послуг, що надаються з використанням
електрозв’язку
1. Реклама послуг, що надаються з використанням
електрозв’язку, в тому числі телефонного, при розповсюдженні її в
рекламних засобах має містити точну інформацію про:
зміст рекламованої послуги;
вартість рекламованої послуги;
вікові та інші обмеження, встановлені законодавством і
виробником послуги щодо кола споживачів рекламованої послуги;
платне чи безоплатне використання каналу телефонного зв’язку
при наданні рекламованої послуги і вартість однієї хвилини
телефонного зв’язку при отриманні послуги у відповідному регіоні;
повне ім’я, найменування, адресу надавача рекламованої
послуги.
Ця інформація подається шрифтом не менше половини розміру
шрифту, яким подано номер телефону, що використовується для
надання рекламованої послуги.
2. Забороняється розповсюдження реклами з використанням
телексного або факсимільного зв’язку.
3. Забороняється використовувати для розповсюдження реклами
безплатні номери телефонів: міліції, швидкої медичної допомоги,
пожежної охорони та інших аварійних служб.
Стаття 16. Зовнішня реклама
1. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах
провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими
органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку,
встановленому цими органами на підставі типових правил, що
затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на
розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст
зовнішньої реклами забороняється.
Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах
розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів
(осіб).
Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об’єктах поза
населеними пунктами провадиться лише за згодою їх власників або
уповноважених ними органів (осіб).
Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.
2. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:
розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із
забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть,
пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування
та не відтворювати зображення дорожніх знаків;
освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати
учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири
житлових будинків;
фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над
поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені;
опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж
проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню
розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки
до 2 метрів від поверхні землі;
нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою
частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен
розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні
дорожнього покриття;
у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями
будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну
з фасадами будівель або огорожами лінію.
3. Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами:
на пішохідних доріжках та алеях;
у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні
дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі
краю проїжджої частини;
поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від
краю проїжджої частини.
4. Розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках та в межах зон
охорони пам’яток національного або місцевого значення, в межах
об’єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з
центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері
охорони культурної спадщини.
5. Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої
реклами, встановлений цим Законом, є вичерпним.
Опубликовано в целях обучения и образования.
Законодательная база Украины: http://www.rada.gov.ua/
