Стаття 17. Внутрішня реклама
1. Розміщення внутрішньої реклами погоджується з власником
місця її розташування або уповноваженою ним особою. При погодженні
розміщення внутрішньої реклами втручання у форму та зміст реклами
забороняється.
2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях
органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
дошкільних навчальних закладах, середніх загальноосвітніх школах
та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.
Ця заборона не поширюється на соціальну рекламу.
Стаття 18. Реклама на транспорті
1. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з
власниками об’єктів транспорту або уповноваженими ними органами
(особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті
втручання у форму та зміст реклами забороняється.
2. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати
вимогам безпеки та правил дорожнього руху.
3. За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням
вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від
власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень,
інших документів щодо розміщення реклами.
4. Забороняється розміщення на транспортних засобах:
реклами, яка повторює чи імітує кольорографічні схеми
спеціальних та оперативних транспортних засобів;
реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів;
реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими
сигналами.
Забороняється розміщувати рекламу на скляних (прозорих)
поверхнях транспортних засобів, за винятком випадків, коли для
цього використовуються матеріали, які забезпечують безперешкодний
огляд з салону транспортного засобу.
5. Забороняється розповсюдження реклами через
радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщання пасажирів у
транспортних засобах громадського користування, на станціях
метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком
розповсюдження соціальної реклами.
Стаття 19. Реклама під час демонстрування кіно- та
відеофільмів
Забороняється переривати для реклами демонстрацію художніх і
документальних фільмів у кінотеатрах, відеосалонах та інших
місцях, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-,
слайдфільмів.
Стаття 20. Реклама і діти
1. Забороняється реклама:
з використанням зображень дітей, які споживають або
використовують продукцію, призначену тільки для дорослих чи
заборонену законом для придбання або споживання неповнолітніми;
з інформацією, яка може підірвати авторитет батьків,
опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей;
з вміщенням закликів до дітей придбати продукцію або
звернутися до третіх осіб з проханням зробити покупку;
з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї,
вибухових пристроїв.
2. Реклама не повинна містити зображення дітей у небезпечних
ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати
шкоди дітям або іншим особам, а також інформації, здатної
викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров’я і
життя ситуацій.
3. Реклама не повинна завдавати дітям моральної чи фізичної
шкоди, викликати у них відчуття неповноцінності.
4. Реклама не повинна вказувати на можливість придбання
рекламованого товару, розрахованого переважно на дітей, кожною
сім’єю без урахування можливостей її бюджету.
5. Реклама не повинна створювати у дітей враження, що
володіння рекламованою продукцією дає їм перевагу над іншими
дітьми.
Розділ III
ОСОБЛИВОСТІ РЕКЛАМУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ТОВАРУ
Стаття 21. Реклама лікарських засобів, медичної техніки,
методів профілактики, діагностики, лікування і
реабілітації
1. Дозволяється реклама:
лише таких лікарських засобів, медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, що в
установленому порядку дозволені спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я до
застосування в Україні;
лише таких лікарських засобів, які відпускаються без припису
(рецепту) лікаря, та лише таких медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, застосування
яких не потребує спеціальних знань та підготовки.
2. Забороняється реклама лікарських засобів, які вживаються
та розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря.
3. Забороняється реклама допінгових речовин та/або методів
для їх використання у спорті.
4. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна
містити:
об’єктивну інформацію про лікарський засіб і здійснюватися
так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою і що
рекламований товар є лікарським засобом;
повну фармакологічну назву лікарського засобу та назву
виробника;
загальні застереження щодо застосування лікарських засобів,
медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і
реабілітації;
рекомендацію щодо обов’язкового ознайомлення з інструкцією до
застосування, що додається до лікарських засобів.
5. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації не може
містити посилань на терапевтичні ефекти стосовно захворювань, які
не піддаються або важко піддаються лікуванню.
6. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється
розміщення:
відомостей, які можуть справляти враження, що за умови
вживання лікарського засобу чи застосування медичної техніки
консультація з фахівцем не є необхідною;
відомостей про те, що лікувальний ефект від вживання
лікарського засобу чи застосування медичної техніки є
гарантованим;
зображень зміни людського тіла або його частин внаслідок
хвороби, поранень;
тверджень, що сприяють виникненню або розвитку страху
захворіти або погіршити стан свого здоров’я через невикористання
лікарських засобів, медичної техніки та медичних послуг, що
рекламуються;
тверджень, що сприяють можливості самостійного встановлення
діагнозу для хвороб, патологічних станів людини та їх самостійного
лікування з використанням медичних товарів, що рекламуються;
посилань на лікарські засоби, медичну техніку, методи
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації як на найбільш
ефективні, найбільш безпечні, виняткові щодо відсутності побічних
ефектів;
порівнянь з іншими лікарськими засобами, медичною технікою,
методами профілактики, діагностики, лікування і реабілітації з
метою посилення рекламного ефекту;
посилань на конкретні випадки вдалого застосування лікарських
засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики,
лікування і реабілітації;
рекомендацій або посилань на рекомендації медичних
працівників, науковців, медичних закладів та організацій щодо
рекламованих товару чи послуги;
спеціальних виявлень подяки, вдячності, листів, уривків з них
із рекомендаціями, розповідями про застосування та результати дії
рекламованих товару чи послуги від окремих осіб;
зображень і згадок імен популярних людей, героїв кіно-, теле-
та анімаційних фільмів, авторитетних організацій;
інформації, що може вводити споживача в оману щодо складу,
походження, ефективності, патентної захищеності лікарського
засобу.
7. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів
профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється
участь лікарів та інших професійних медичних працівників, а також
осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів.
8. Забороняється вміщувати в рекламі лікарських засобів
інформацію, яка дозволяє припустити, що лікарський засіб є
харчовим, косметичним чи іншим споживчим товаром або що
безпечність чи ефективність цього засобу обумовлена його природним
походженням.
9. У рекламі косметичних засобів, харчових продуктів,
вітамінних та інших харчових добавок забороняється посилання на
те, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо такі
властивості не підтверджені у встановленому законодавством порядку
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
охорони здоров’я.
10. Забороняється реклама лікувальних сеансів, інших заходів
з використанням гіпнозу та інших методів безконтактного,
психічного або біоенергетичного впливу.
11. Забороняється реклама діагностики або лікування, які не
ґрунтуються на безпосередньому контакті лікаря з пацієнтом.
12. Положення цієї статті не поширюються на рекламу
лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики,
діагностики, лікування і реабілітації, яка розміщується у
спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та
лікарів, а також яка розповсюджується на семінарах, конференціях,
симпозіумах з медичної тематики.
Стаття 22. Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів,
знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права
інтелектуальної власності, під якими випускаються
алкогольні напої та тютюнові вироби
1. Реклама тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг,
інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються тютюнові вироби, забороняється: на радіо та
телебаченні, на перших і останніх сторінках газет, перших і
останніх сторінках обкладинок журналів та інших видань, засобами
внутрішньої реклами, реклами на транспорті, за допомогою заходів
рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів).
2. Реклама алкогольних напоїв, знаків для товарів і послуг,
інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються алкогольні напої, забороняється: на радіо та
телебаченні у період з 6 години до 23 години, на перших і останніх
сторінках газет, перших і останніх сторінках обкладинок журналів
та інших видань, засобами внутрішньої реклами, реклами на
транспорті, за допомогою заходів рекламного характеру (крім
спеціальних виставкових заходів).
3. Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків
для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної
власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові
вироби:
забороняється на товарах та у друкованих виданнях,
призначених переважно для осіб віком до 18 років, або у
розрахованих на зазначених осіб частинах інших друкованих видань;
забороняється з використанням осіб віком до 18 років як
фотомоделей;
не повинна містити зображення процесу паління тютюнових
виробів або споживання алкогольних напоїв;
не може розташовуватися ближче ніж за 300 метрів прямої
видимості від території дитячих дошкільних закладів, середніх
загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, в яких
навчаються діти віком до 18 років;
не може формувати думку, що паління або вживання алкоголю є
важливим фактором досягнення успіху в спортивній, соціальній,
сексуальній або інших сферах життя;
не повинна створювати враження, що вживання алкогольних
напоїв чи паління тютюнових виробів сприятиме розв’язанню
особистих проблем;
не може формувати думку, що алкоголь чи тютюнові вироби мають
лікувальні якості або що вони є стимулюючими чи заспокійливими
засобами;
не повинна заохочувати до вживання алкогольних напоїв чи
тютюнопаління або негативно розцінювати факт утримування від
вживання тютюнових виробів та алкогольних напоїв;
не може містити зображень лікарів та інших професійних
медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує
зовнішній вигляд лікарів;
не повинна включати зображення популярних осіб або пряме чи
опосередковане схвалення популярними особами паління чи вживання
алкоголю;
не повинна створювати враження, що більшість людей палить або
вживає алкогольні напої.
4. Спонсорування теле-, радіопередач, театрально-концертних,
спортивних та інших заходів з використанням знаків для товарів та
послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються тютюнові вироби, забороняється.
Дозволяється спонсорування теле-, радіопередач,
театрально-концертних, спортивних та інших заходів з використанням
знаків для товарів та послуг, під якими випускаються алкогольні
напої.
5. Реклама тютюнових виробів повинна супроводжуватись
інформацією про кількісний вміст у димі однієї сигарети смоли та
нікотину.
6. Забороняються такі види діяльності з рекламування
алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і
послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими
випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби:
спонсорування заходів, призначених переважно для осіб віком
до 18 років, з використанням знаків для товарів та послуг, інших
об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються
тютюнові вироби та алкогольні напої;
розповсюдження та продаж будь-яких товарів з використанням
знаків для товарів та послуг, інших об’єктів права інтелектуальної
власності, під якими випускаються тютюнові вироби та алкогольні
напої, особам віком до 18 років.
7. Реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а також
знаків для товарів та послуг, інших об’єктів права інтелектуальної
власності, під якими випускаються дані вироби та напої, повинна
супроводжуватися текстами попередження такого змісту: “Куріння
може викликати захворювання на рак”, “Надмірне споживання алкоголю
шкідливе для вашого здоров’я”. Кожному попередженню має бути
відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами.
Колір тексту попередження має бути контрастним щодо кольору фону
попередження.
8. Рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів
зобов’язані у порядку, передбаченому законами України,
спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами
щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5
відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами
тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України.
Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт щодо їх
використання.
Стаття 23. Реклама зброї
1. Реклама зброї може здійснюватися тільки у відповідних
спеціалізованих виданнях щодо зброї, або безпосередньо у
приміщеннях торговельних закладів (підприємств), які реалізують
зброю, або на відповідних виставках (заходах).
2. Порядок рекламування бойової зброї, озброєнь і військової
техніки, а також зброї, яка відповідно до законодавства може
перебувати у власності осіб, встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 24. Реклама послуг, пов’язаних із залученням коштів
населення
1. Реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних
тощо), пов’язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх
надають, дозволяється лише за наявності спеціального дозволу,
ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду
діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії,
дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл,
ліцензію.
Це положення не застосовується у випадках, коли дається
тільки реклама знака для товарів і послуг, назви особи (без
реклами послуг).
2. У рекламі таких послуг або осіб, які їх здійснюють,
забороняється повідомляти розміри очікуваних дивідендів, а також
інформацію про майбутні прибутки, крім фактично виплачених за
підсумками не менш як одного року.
Стаття 25. Реклама цінних паперів
1. Рекламою цінних паперів визнається реклама про:
цінні папери, які емітуються та/або перебувають в обігу;
учасника ринку цінних паперів та його діяльність;
угоди з цінними паперами та/або умови цих угод.
Інформація, яка відповідно до чинного законодавства про цінні
папери та нормативно-правових актів Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку підлягає обов’язковому оприлюдненню, не
вважається рекламою цінних паперів.
2. Рекламодавцями реклами цінних паперів можуть бути лише
учасники ринку цінних паперів, передбачені Законом України
“Про цінні папери і фондову біржу” ( 1201-12 ).
3. Реклама рекламодавців – учасників ринку цінних паперів має
містити відомості про наявність спеціального дозволу, ліцензії, що
підтверджує право на здійснення відповідного виду діяльності на
ринку цінних паперів, із зазначенням номера дозволу, ліцензії,
дати їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл,
ліцензію.
Це положення не застосовується у випадках, коли здійснюється
реклама знаків для товарів та послуг учасника ринку цінних паперів
без реклами послуг щодо цінних паперів.
4. Рекламодавцям реклами цінних паперів при замовленні її
виробництва та розповсюдження забороняється:
вказувати розмір доходу, який передбачається одержати за
цінними паперами, крім випадків, коли це необхідно вказувати
відповідно до вимог законодавства про цінні папери, та надавати
прогнози щодо зростання курсової вартості цінних паперів;
рекламувати цінні папери до публікації інформації про випуск
цінних паперів та їх реєстрацію відповідно до законодавства про
цінні папери та нормативно-правових актів Державної комісії з
цінних паперів та фондового ринку;
використовувати відомості, які відсутні в інформації про
емісію цінних паперів, що зареєстрована у Державній комісії з
цінних паперів та фондового ринку.
5. У разі, коли випуск цінних паперів визнано таким, що не
відбувся, емітент таких цінних паперів зобов’язаний припинити
розповсюдження реклами цих паперів у 3-денний термін з моменту
реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку
звіту про наслідки підписки на цінні папери.
Розділ IV
КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ
Стаття 26. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу
1. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу
здійснюють у межах своїх повноважень:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
сфері захисту прав споживачів – щодо захисту прав споживачів;
Антимонопольний комітет України – щодо дотримання
законодавства про захист економічної конкуренції;
Національна рада України з питань телебачення і
радіомовлення – щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності.
2. На вимогу органів виконавчої влади, на які покладено
контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці,
виробники та розповсюджувачі реклами зобов’язані надавати
документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а
також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень
щодо контролю.
Органи державної влади зобов’язані повідомляти рекламодавців,
виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про
порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні
до такого розгляду, а у невідкладних випадках – не пізніш як за
один день.
3. Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час
розгляду питання про порушення цього Закону мають право:
бути присутніми на засіданні органу державної влади під час
розгляду питання про порушення ними цього Закону;
подавати необхідні документи, давати пояснення;
отримувати копію протоколу засідання та рішення органу
державної влади, прийнятого щодо них;
оскаржувати дії чи бездіяльність виконавчого органу контролю
та його посадових осіб до суду.
4. З метою координації діяльності суб’єктів рекламного ринку
Кабінет Міністрів України створює Раду з питань реклами, до складу
якої входять представники органів державної влади, об’єднань
громадян, об’єднань підприємств у галузі реклами. Члени цієї Ради
працюють у ній на громадських засадах.
Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства
про рекламу
1. Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть
дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну
відповідальність відповідно до закону.
2. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу
несуть:
1) рекламодавці, винні:
у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої
заборонено законом;
у наданні недостовірної інформації виробнику реклами,
необхідної для виробництва реклами;
у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;
у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту
реклами;
у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама
розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при
виготовленні реклами;
3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого
законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
3. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів
реклами і учасників рекламного ринку органи державної влади,
зазначені у статті 26 цього Закону, можуть звертатися до суду з
позовами про заборону відповідної реклами та її публічне
спростування.
4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи
в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у
статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених
цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції
Антимонопольного комітету України та які регулюються
законодавством з питань авторського права та суміжних прав,
накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України, на:
рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини
другої цієї статті, – у розмірі п’ятикратної вартості
розповсюдженої реклами;
виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2
частини другої цієї статті, – у розмірі п’ятикратної вартості
виготовлення реклами;
розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених
пунктом 3 частини другої цієї статті, – у розмірі чотирикратної
вартості розповсюдження реклами.
Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за
собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці
порушення розмірі.
5. Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з
договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених
(нарахованих) податків, зборів (обов’язкових платежів), які
встановлені Законом України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ).
6. За неподання або подання завідомо недостовірної інформації
щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами
та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому
центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів та його територіальним органам, необхідної для
здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на
рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами
накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
7. У разі неможливості встановлення вартості реклами,
розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців
та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.
8. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства
про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян приймається виключно спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав
споживачів.
9. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи
можуть вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що
уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду
щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та
розповсюджувачів реклами.
10. Антимонопольний комітет України накладає стягнення на
рекламодавців за порушення законодавства про захист від
недобросовісної конкуренції.
11. Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу
можуть бути оскаржені до суду.
12. Положення цієї статті не обмежують прав споживачів
реклами, яким було завдано шкоди недобросовісною та неправомірною
порівняльною рекламою, на відшкодування шкоди відповідно до
законодавства України.
Стаття 28. Публічне спростування недобросовісної та
неправомірної порівняльної реклами
1. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної
порівняльної реклами здійснюється добровільно або за рішенням
суду.
2. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної
порівняльної реклами здійснюється за рахунок винної особи.
3. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної
порівняльної реклами здійснюється в такому ж порядку, в якому вона
була розміщена.
Стаття 29. Права об’єднань громадян, об’єднань підприємств
у галузі реклами
Об’єднання громадян та об’єднання підприємств у галузі
реклами мають право:
здійснювати незалежну експертизу реклами та
нормативно-правових актів з питань реклами щодо відповідності
вимогам законодавства України та давати відповідні рекомендації
рекламодавцям, виробникам і розповсюджувачам реклами;
звертатися до органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування з питань порушення законодавства про рекламу;
звертатися з позовом до суду в інтересах рекламодавців,
виробників та розповсюджувачів реклами у разі порушення їх прав,
передбачених законодавством;
представляти своїх членів в органах державної влади та
органах місцевого самоврядування.
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Частина дев’ята статті 13 набирає чинності з 1 січня
2005 року.
2. Частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України
від 21 січня 1993 року N 7-93 ( 7-93 ) “Про державне мито”
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113, N 26,
ст. 281, N 49, ст. 459; 1994 р., N 28, ст. 241, N 29, ст. 257,
N 33, ст. 300; 1995 р., N 14, ст. 90; 1996 р., N 9, ст. 43, N 52,
ст. 306; 1997 р., N 9, ст. 70, N 18, ст. 131; 2000 р., N 19,
ст. 143, N 29, ст. 232, N 46, ст. 398, N 50, ст. 436; 2001 р.,
N 24, ст. 124; 2002 р., N 6, ст. 43, N 32, ст. 223; 2003 р.,
N 10-11, ст. 87, N 14, ст. 100) доповнити пунктом 46 такого
змісту:
“46) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні
органи – за позовами, з якими вони звертаються до суду у справах,
пов’язаних із порушенням законодавства про рекламу”.
3. Кабінету Міністрів України:
до 1 жовтня 2003 року подати на розгляд Верховної Ради
України пропозиції щодо внесення змін до законів України, які
випливають із цього Закону;
до 1 січня 2004 року привести свої нормативно-правові акти у
відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом;
розробити нормативно-правові акти, необхідність прийняття
яких передбачається цим Законом”.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 11 липня 2003 року
N 1121-IV
Опубликовано в целях обучения и образования.
Законодательная база Украины: http://www.rada.gov.ua/
