ЗАКОН УКРАЇНИ
Про видавничу справу
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 32, ст.206)
Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 1268-IV ( 1268-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.141
N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238 )
Цей Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює
порядок організації та провадження видавничої діяльності,
розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і
функціонування суб’єктів видавничої справи.
Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) цей Закон
покликаний сприяти національно-культурному розвитку українського
народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх
духовності та моралі, доступу членів суспільства до
загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів,
видавців, виготовлювачів, розповсюджувачів і споживачів
видавничої продукції.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
автор – фізична особа, творчою працею якої створено твір
(документ);
замовник – фізична чи юридична особа, яка замовляє видавничу
продукцію, беручи на себе фінансові зобов’язання;
видавець – фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку
і випуск видання;
видавництво – спеціалізоване підприємство, основним видом
діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої
продукції;
видавнича організація – підприємство, установа або
організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності
передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції;
видавнича продукція – сукупність видань, призначених до
випуску або випущених видавцем (видавцями);
виготовлювач видавничої продукції – фізична чи юридична
особа, що здійснює виготовлення замовленого тиражу видання;
розповсюджувач видавничої продукції – фізична чи юридична
особа, яка займається розповсюдженням видавничої продукції;
споживач видавничої продукції – приватні особи, підприємства,
установи, організації;
видання – твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче
опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим
способом, містить інформацію, призначену для поширення, і
відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових
актів щодо видавничого оформлення, поліграфічного і технічного
виконання;
тираж (наклад) – кількість виготовлених примірників видання;
міжнародний стандартний номер книги (ISBN) – номер, який на
міжнародному рівні ідентифікує будь-яку книгу чи брошуру певного
видавця;
державна тематична програма (комплексна, цільова) – схвалена
в установленому порядку програма випуску суспільно необхідних
видань з визначенням тиражу, обсягу, терміну випуску, джерел
фінансування;
суспільно необхідні видання – пріоритетні види видань для
забезпечення загальнодержавних потреб.
Стаття 2. Видавнича справа
Видавнича справа – сфера суспільних відносин, що поєднує в
собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність
юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і
розповсюдженням видавничої продукції.
Складовими частинами видавничої справи є:
видавнича діяльність – сукупність організаційних, творчих,
виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ
видавничої продукції;
виготовлення видавничої продукції – виробничо-технологічний
процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу
поліграфічними чи іншими технічними засобами;
розповсюдження видавничої продукції – доведення видавничої
продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими
способами.
Стаття 3. Мета видавничої справи
Видавнича справа спрямована на:
задоволення потреб особи, суспільства, держави у видавничій
продукції та отримання прибутку від цього виду діяльності;
створення можливостей для самовиявлення громадян як авторів
незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших
переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового
стану, місця проживання, мовних або інших ознак;
забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне
вираження своїх поглядів і переконань;
сприяння національно-культурному розвитку українського народу
шляхом збільшення загальної кількості тиражів, обсягів та
розширення тематичного спрямування українського книговидання;
забезпечення доступу українського суспільства до
загальнолюдських цінностей шляхом перекладу державною мовою кращих
здобутків світової літератури, науки тощо, налагодження співпраці
з іноземними видавництвами, українською діаспорою, укладення
відповідних міжнародних угод;
здійснення книговидання російською мовою для забезпечення
культурних потреб російського населення в Україні з урахуванням
імпорту друкованої продукції;
здійснення книговидання мовами інших національних меншин в
Україні;
збільшення кількості видань іноземними мовами, які поширювали
б у світі знання про Україну;
зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного
комплексу і мережі розповсюдження видавничої продукції.
Стаття 4. Законодавство про видавничу справу
Відносини у сфері видавничої справи регулюються Конституцією
України ( 254к/96-ВР ), цим Законом, законами України “Про
інформацію” ( 2657-12 ), “Про авторське право і суміжні права”
( 3792-12 ), “Про державну таємницю” ( 3855-12 ), “Про
підприємництво” ( 698-12 ), “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ), іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 5. Державна політика у видавничій справі
Державна політика у видавничій справі визначається Верховною
Радою України і грунтується на принципах дотримання свободи у
видавничій справі, протидії її монополізації, зміцнення
матеріально-технічних, організаційних, правових і наукових засад
видавничої справи, гарантії соціального і правового захисту її
працівників.
Державна політика у видавничій справі спрямовується на
підтримку розвитку національного книговидання, наповнення
україномовними виданнями ринку, фондів бібліотек, забезпечення
потреб навчальних і наукових закладів, Збройних Сил України та
інших військових формувань, правоохоронних органів, підприємств,
установ і організацій необхідними виданнями державною мовою.
Державна політика підтримки культур національних меншин у
видавничій справі здійснюється через відповідні органи виконавчої
влади із залученням національно-культурних товариств.
Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у
видавничій справі, спрямовує і координує роботу міністерств та
інших органів виконавчої влади у цій сфері.
Державна політика у видавничій справі може конкретизуватися і
коригуватися в законах України на основі вивчення ринку видавничої
продукції, аналізу потреб, попиту і пропозицій з урахуванням
державної статистики друку.
Держава надає пріоритети щодо випуску суспільно необхідних
видань з метою забезпечення функціонування органів законодавчої,
виконавчої та судової влади, охорони здоров’я, науки, освіти,
культури, соціального захисту населення за державними тематичними
програмами і на засадах державного замовлення.
Державна політика у видавничій справі відповідно до
поставленої мети здійснюється також шляхом податкового, митного,
валютного та інших видів регулювання.
Стаття 6. Державна підтримка і особливості приватизації
у видавничій справі
Приватизація книжкових, газетно-журнальних видавництв,
підприємств поліграфії та книгорозповсюдження загальнодержавного
значення, що мають на своєму балансі приміщення і/або високі
технологічні лінії для випуску високоякісної друкованої продукції
та її поширення, може здійснюватися шляхом акціонування в такому
порядку:
51 відсоток акцій залишається за державою;
25 відсотків акцій передається акціонованим поліграфічним та
книготорговельним підприємствам;
24 відсотки акцій передається юридичним особам – видавцям,
які випускають продукцію на даному поліграфічному підприємстві або
розповсюджують її через дане підприємство оптового
книгорозповсюдження, що перетворені в акціонерні товариства
відкритого типу або є такими. Пакети акцій між ними розподіляються
пропорційно до обсягів продукції, що друкується і
розповсюджується.
Держава надає підтримку видавництвам, видавничим
організаціям, поліграфічним та книготорговельним підприємствам, що
випускають або розповсюджують не менше 50 відсотків продукції
державною мовою та малотиражні (до 5 тисяч примірників) видання
мовами нечисленних національних меншин, шляхом надання пільг
щодо сплати податків та зборів. Така підтримка надається і при
вивезенні видавничої продукції, випущеної в Україні, та при
ввезенні видавничої продукції вітчизняних видавців, виданої
українською мовою та мовами нечисленних національних меншин, що
проживають в Україні.
Видавництва користуються послугами організацій поштового,
телеграфного і телефонного зв’язку за тарифами, передбаченими для
бюджетних організацій та установ.
Видавництвам, що спеціалізуються на випуску продукції
рекламного та еротичного характеру, підтримка з боку держави не
надається.
Стаття 7. Фонди підтримки і розвитку видавничої справи
Для фінансування заходів, спрямованих на підтримку і розвиток
видавничої справи, її матеріально-технічної і наукової бази,
можуть утворюватися фонди з міжнародним, всеукраїнським та
місцевим статусом.
Стаття 8. Мова у видавничій справі
У видавничій справі мова використовується відповідно до
статті 10 Конституції України ( 254к/96-ВР ), Закону України “Про
мови в Україні” ( 8312-11 ) та інших законодавчих актів України.
Уся друкована продукція, призначена для службового та
ужиткового користування (бланки, форми, квитанції, квитки,
посвідчення, дипломи тощо), що розповсюджується через державні
підприємства, установи і організації, видається державною мовою.
Держава заохочує підготовку, виготовлення і розповсюдження
друкованих видань державною мовою та мовами національних меншин,
що проживають в Україні.
Дотримання державної мовної політики у видавничій справі
забезпечують відповідні органи виконавчої влади.
Р о з д і л II
ОРГАНІЗАЦІЯ І ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ
Стаття 9. Організаційно-правові форми видавничої справи
У видавничій справі на засадах різних форм власності
використовуються будь-які організаційно-правові форми, передбачені
законодавством.
Стаття 10. Суб’єкти видавничої справи
До суб’єктів видавничої справи відносяться видавці,
виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції.
Суб’єктами видавничої справи в Україні можуть бути: громадяни
України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в
Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших
держав.
Суб’єкти видавничої справи вступають у правові, майнові,
виробничі відносини із суб’єктами інших сфер діяльності відповідно
до законодавства.
Суб’єкти видавничої справи, які є суб’єктами підприємницької
діяльності, керуються цим Законом, Законом України “Про
підприємництво” ( 698-12 ), іншими законами України.
Громадські, наукові, релігійні та інші суб’єкти некомерційної
діяльності, які беруть участь у видавничій справі, керуються
законами України “Про об’єднання громадян” ( 2460-12 ), “Про
свободу совісті та релігійні організації” ( 987-12 ) та іншими
нормативно-правовими актами.
Відносини між суб’єктами видавничої справи регулюються
окремими угодами, укладеними згідно з законодавством.
Стаття 11. Засновник (співзасновник) у видавничій справі
Засновником (співзасновником) у видавничій справі можуть
бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що
перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи
України та інших держав.
Засновник (співзасновник) у видавничій справі затверджує
статут суб’єкта видавничої справи, є власником (співвласником)
майна.
Засновник (співзасновник) у видавничій справі має право брати
участь у формуванні видавничої програми, доборі кадрів, одержує
прибуток від видавничої діяльності та реалізації продукції.
Засновник (співзасновник) у видавничій справі може
об’єднувати в одній особі видавця, виготовлювача і
розповсюджувача видавничої продукції.
Стаття 12. Державний реєстр України видавців, виготовлювачів
і розповсюджувачів видавничої продукції
З метою обліку суб’єктів видавничої справи ведеться Державний
реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів
видавничої продукції (далі – Державний реєстр), положення про який
затверджується Кабінетом Міністрів України.
Суб’єкти видавничої справи підлягають внесенню до Державного
реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Без внесення до Державного реєстру діяльність у видавничій
справі здійснюється:
органами законодавчої, виконавчої, судової влади – для
випуску у світ офіційних видань з матеріалами законодавчого та
іншого нормативно-правового характеру, бюлетенів судової практики;
( Абзац другий частини третьої статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
підприємствами, організаціями, навчальними закладами,
науковими установами, творчими спілками, іншими юридичними особами
– для випуску у світ і безоплатного розповсюдження інформаційних,
бібліографічних, реферативних, рекламних видань, видань, що
містять нормативні акти з виробничо-практичних питань, службових
та методичних матеріалів, документації для потреб статутної
діяльності їх видавця, а також матеріалів на правах рукопису, що
розмножені за допомогою технічних засобів.
Стаття 13. Заява про внесення суб’єкта видавничої справи до
Державного реєстру України
У заяві про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного
реєстру мають бути зазначені:
засновник (співзасновники), включаючи: прізвище, ім’я, по
батькові та відповідні паспортні дані (для громадян); повне
найменування (для юридичної особи); місцезнаходження, номери
засобів зв’язку та банківських рахунків;
повні дані про суб’єкта видавничої справи;
мови, якими планується випускати чи розповсюджувати видавничу
продукцію, – державною, російською, іншими мовами національних
меншин України (конкретно якими), іноземними мовами (якими);
джерела надходження видавничої продукції – вітчизняні
видавництва, зарубіжні (з яких країн);
джерела фінансового та матеріально-технічного забезпечення
діяльності видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої
продукції.
Заява про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного
реєстру розглядається у місячний термін.
Стаття 14. Реєстраційний збір
За внесення до Державного реєстру суб’єкта видавничої справи
встановлюється реєстраційний збір у розмірі, рівному покриттю
витрат, понесених у зв’язку з внесенням до Державного реєстру.
Розмір і порядок сплати реєстраційного збору встановлюються
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 15. Зміни в Державному реєстрі
При зміні назви суб’єкта видавничої справи, основних
статутних положень, засновника (співзасновників), виду діяльності
у видавничій справі в Державний реєстр вносяться відповідні зміни.
Стаття 16. Відмова у внесенні суб’єкта видавничої справи до
Державного реєстру
Суб’єкту видавничої справи у внесенні його до Державного
реєстру може бути відмовлено в разі, коли:
назва, програмні цілі, напрями діяльності суб’єкта видавничої
справи суперечать законодавству України;
заява про внесення до Державного реєстру подана (підписана)
особою, яка не має на це повноважень;
суб’єкт видавничої справи з такою назвою уже внесений до
Державного реєстру;
заяву про внесення до Державного реєстру подано після
набрання законної сили рішенням суду про припинення діяльності
цього суб’єкта видавничої справи.
Відмова у внесенні суб’єкта видавничої справи до Державного
реєстру надсилається заявникові у письмовій формі із зазначенням
підстав відмови у тридцятиденний термін з дня подачі заяви.
Відмова може бути оскаржена в суді.
Стаття 17. Права та обов’язки замовника видавничої продукції
Замовниками будь-якої видавничої продукції можуть бути:
громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що
перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи
України та інших держав.
Від замовників – авторів (співавторів), упорядників
(співупорядників), перекладачів – можуть прийматися замовлення
видавцем на редакційно-видавниче опрацювання, виготовлення та
випуск у світ:
творів белетристичного, громадсько-політичного, рекламного,
довідкового, навчального, наукового, технічного або прикладного
характеру;
виступів, лекцій, промов, доповідей, проповідей;
музичних творів з текстом і без тексту;
драматичних, музично-драматичних творів;
творів образотворчого мистецтва;
фотографій, ілюстрацій, карт, планів, ескізів;
перекладів, обробок, анотацій, резюме, оглядів,
інсценізацій, інших переробок творів і обробок фольклору (похідних
творів) без заподіяння шкоди охороні творів, які зазнали
перекладу, адаптації чи іншої переробки; ( Абзац восьмий частини
другої статті 17 в редакції Закону N 1407-IV ( 1407-15 ) від
03.02.2004 )
збірників творів, збірників обробок фольклору, енциклопедій
та антологій, збірників звичайних даних, інших складених творів за
умови, що вони є результатом творчої праці за добором,
координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських
прав на твори, що входять до них як складові частини; ( Абзац
дев’ятий частини другої статті 17 в редакції Закону N 1407-IV
( 1407-15 ) від 03.02.2004 )
інших творів (творів, виданих за власні кошти, кошти
меценатів, спонсорів, за рахунок благодійних та інших фондів
тощо).
Замовник визначає мову, обсяг, тираж видання, самостійно
вирішує питання про його використання чи розповсюдження.
Видавець має право бути замовником перед виготовлювачем та
розповсюджувачем видавничої продукції.
Умови виконання замовлення на видавничу продукцію, права та
обов’язки сторін визначаються договорами між автором
(співавторами), їх спадкоємцями чи особами, яким автори чи їх
спадкоємці передали свої авторські майнові права на об’єкт
замовлення, замовником, видавцем, виготовлювачем та
розповсюджувачем, укладеними відповідно до законодавства.
( Частина п’ята статті 17 в редакції Закону N 1407-IV ( 1407-15 )
від 03.02.2004 )
Стаття 18. Видавництва, видавничі організації
Основною структурною ланкою у видавничій справі є видавництва
і видавничі організації різних форм власності.
Видавництво, видавнича організація діють на підставі своїх
статутів (положень), якими визначаються мета, завдання, функції та
порядок діяльності.
Забороняється створення і діяльність видавництв, у статутному
фонді яких більше 30 відсотків іноземних інвестицій.
Стаття 19. Гарантії прав видавництв і видавничих організацій
Права видавництв і видавничих організацій гарантуються
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
Втручання державних органів, їх посадових осіб, громадських
організацій, окремих громадян в організаційно-творчу діяльність
видавців, а також цензура як контроль за ідеологічним змістом
видань забороняються. Відповідними органами контролюється лише
зміст інформації, що охороняється законодавством.
Стаття 20. Права та обов’язки видавця
Права та обов’язки видавця у відносинах з автором
(співавторами) твору в галузі науки, літератури і мистецтва, їх
спадкоємцями чи з особою, якій автори чи їх спадкоємці передали
авторські майнові права, чи з особами, яким належать права на інші
об’єкти права інтелектуальної власності, визначаються
законодавством України з питань інтелектуальної власності.
( Частина перша статті 20 в редакції Закону N 1407-IV ( 1407-15 )
від 03.02.2004 )
З урахуванням специфіки видавничої діяльності видавець має
право:
формувати власну видавничу програму, визначати масштаби і
тематичну спрямованість своєї діяльності;
використовувати випущену за власною тематичною програмою
видавничу продукцію для забезпечення статутної діяльності,
розповсюджувати самостійно видавничу продукцію або користуватися
послугами іншого розповсюджувача;
видавати як обнародувані, так і необнародувані твори науки,
літератури і мистецтва незалежно від їх призначення, жанру,
обсягу, а також способу відтворення, виражені в письмовій чи
будь-якій іншій формі, набувати невиключних або виключних майнових
прав на них;
приймати від юридичних і фізичних осіб замовлення на
підготовку і випуск у світ видань, надавати їм
редакційно-видавничі та інші послуги відповідно до профілю своєї
діяльності;
здійснювати купівлю-продаж видавничої продукції з метою
отримання прибутку, надавати послуги суб’єктам підприємницької
діяльності у роздрібній і оптовій торгівлі;
висувати у встановленому порядку видані видавцем твори науки,
літератури і мистецтва на здобуття державних, громадських,
міжнародних премій;
установлювати творчі та виробничі відносини, культурні
зв’язки з видавцями інших держав;
брати участь у роботі міжнародних організацій видавців,
представляти свою видавничу продукцію на національних і
міжнародних конкурсах, виставках, ярмарках.
Видавець зобов’язаний:
здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства
України, поважати права інших суб’єктів видавничої та
господарської діяльності;
сприяти утвердженню загальнолюдських гуманістичних цінностей,
розвиткові науки, культури, задоволенню духовних потреб
українського народу, ставитися з повагою до національної гідності,
національної своєрідності й культури всіх народів;
дотримувати норм авторського та патентного права, вимог
державних і міждержавних стандартів, інших нормативно-правових
актів, що регламентують видавничу справу;
контролювати своєчасне розсилання виготовлювачем обов’язкових
безплатних і платних примірників видань;
подавати у встановленому порядку державну статистичну
звітність, інформацію про випущені в світ видання;
відшкодовувати збитки, заподіяні внаслідок порушення
законодавства.
Стаття 21. Права та обов’язки виготовлювача видавничої
продукції
Виготовлювачем видавничої продукції може бути поліграфічне
підприємство, інша юридична особа будь-якої форми власності,
громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що
перебувають в Україні на законних підставах, або юридичні особи
іншої держави, які мають у своєму розпорядженні засоби
поліграфічного виробництва чи копіювально-розмножувальну техніку.
Виготовлювач приймає замовлення на виготовлення видавничої
продукції за умови наявності у замовника документа про внесення
його до Державного реєстру як суб’єкта видавничої справи. Без
такого документа приймаються до виготовлення лише видання,
зазначені у частині третій статті 12 цього Закону.
Умови та терміни виконання замовлення на виготовлення
видавничої продукції визначаються договором між її замовником і
виготовлювачем. Спори між замовником і виготовлювачем вирішуються
судом.
Виготовлювач видавничої продукції несе відповідальність
згідно із законодавством перед замовником за точне відтворення
видавничого оригіналу, дотримання вимог щодо якості виконання
кожного примірника видання у замовленому тиражі, державних і
міждержавних стандартів, технічних умов та інших нормативних
документів.
Виготовлювач не має права без дозволу замовника передавати
будь-кому, крім випадків, передбачених законодавством,
виготовлений тираж видання або його частину, видавничі оригінали,
макети, фото чи друкарські форми.
Виготовлення без дозволу замовника додаткового тиражу видання
не допускається.
Виготовлювач має право на видавничу діяльність після внесення
його до Державного реєстру з усіма правами та обов’язками,
передбаченими цим Законом для видавця.
Стаття 22. Об’єкт видавничої справи
Об’єктом видавничої справи є видавнича продукція, що
розрізняється відповідно до державних стандартів за:
цільовим призначенням видань – офіційні, наукові,
науково-популярні, науково-виробничі, науково-методичні,
виробничо-практичні, нормативні з виробничо-практичних питань,
виробничо-практичні для аматорів, навчальні, навчально-методичні,
громадсько-політичні, довідкові, рекламні, літературно-художні
видання, видання для організації дозвілля та відпочинку;
аналітико-синтетичною переробкою інформації – інформаційні,
бібліографічні, реферативні, оглядові видання, дайджести;
інформаційними знаками – текстові, нотні, картографічні,
образотворчі видання;
матеріальною конструкцією видань – книжкові, аркушеві
видання, буклети, плакати, поштові картки, комплектні видання,
карткові видання, книжки-іграшки;
обсягом видань – книги, брошури, листівки;
складом основного тексту – моновидання, збірники;
періодичністю видань – неперіодичні, серіальні, періодичні
видання, видання, що продовжуються;
структурою видань – серії видань, однотомні, багатотомні
видання, зібрання творів, вибрані твори.
Об’єктом видавничої справи можуть бути інші види видавничої
продукції, визначені стандартами.
Стаття 23. Вихідні відомості видання
Вихідні відомості видання – сукупність даних, які
характеризують видання і призначені для його оформлення,
інформування споживача, бібліографічного опрацювання і
статистичного обліку.
Кожний примірник видання повинен містити вихідні відомості.
Елементами вихідних відомостей є:
відомості про авторів та інших осіб, які брали участь у
створенні видання;
назва (основна, паралельна, ключова, альтернативна) видання;
надзаголовкові дані; підзаголовкові дані; вихідні дані;
випускні дані (номер і дата видачі документа про внесення
видавця до Державного реєстру, обсяг видання, тираж тощо);
класифікаційні індекси;
міжнародні стандартні номери;
знак охорони авторського права.
Перелік, зміст і порядок оформлення вихідних відомостей для
кожного виду видань визначаються стандартами.
Вихідні відомості оформляє видавець.
Усі книжкові видання в Україні, незалежно від мови основного
тексту, повинні мати обов’язкову анотацію та вихідні
бібліографічні відомості державною мовою. Винятком можуть бути
тільки видання іноземними мовами, призначені для розповсюдження за
кордоном або серед іноземців.
Вихід у світ видання без обов’язкових для нього вихідних
відомостей не допускається.
Стаття 24. Обов’язкові примірники видань
Обов’язкові примірники видань – примірники різних видів
тиражованих видань, які надсилаються установам і організаціям
відповідно до законодавства України.
Стаття 25. Розповсюдження видавничої продукції
Розповсюдження видавничої продукції здійснюється після
внесення розповсюджувача до Державного реєстру.
Розповсюдження видавничої продукції може здійснюватися шляхом
її реалізації (продажу) в роздрібній та оптовій торгівлі,
безоплатного розповсюдження чи обміну на договірних засадах.
Безоплатне розповсюдження видавничої продукції може
здійснюватися з науковою, культурно-просвітницькою, благодійною,
рекламною метою тощо.
Забороняється створення і діяльність організацій з
розповсюдження видавничої продукції, у статутному фонді яких
понад 30 відсотків іноземних інвестицій.
Вивезення за межі України і ввезення в Україну видавничої
продукції здійснюється відповідно до законодавства України.
Стаття 26. Права та обов’язки розповсюджувача видавничої
продукції
Розповсюджувач видавничої продукції має право:
здійснювати роздрібну і оптову купівлю-продаж видавничої
продукції;
самостійно формувати свої виробничі плани, визначати масштаби
своєї діяльності, добирати видавничу продукцію за тематичною
спрямованістю;
приймати від юридичних і фізичних осіб замовлення на
розповсюдження видавничої продукції, погоджувати замовлення з
видавцями та виготівниками видавничої продукції;
встановлювати виробничі відносини з іноземними видавцями,
виготівниками чи розповсюджувачами видавничої продукції з метою
її ввезення або вивезення.
Розповсюджувач зобов’язаний:
здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства
України;
подавати у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку
державну статистичну звітність про вивезення за межі України і
ввезення видавничої продукції в Україну.
Стаття 27. Книжкова палата України
Книжкова палата України – державна культурно-наукова установа
у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності, що
здійснює:
державну бібліографічну реєстрацію та централізовану
каталогізацію всіх без винятку видів видань, випущених в Україні;
збирання та використання адміністративних даних, які
характеризують динаміку та тенденції у видавничій справі; ( Абзац
третій частини першої статті 27 в редакції Закону N 3047-III
( 3047-14 ) від 07.02.2002 )
аналіз тенденцій розповсюдження видавничої продукції,
вивчення книжкового ринку, його регіональних особливостей;
комплектування і збереження повного і недоторканного фонду
Державного архіву друку – головного сховища всіх видів видань,
випущених в Україні;
державну стандартизацію видавничої та бібліотечної справи,
розроблення і контроль за дотриманням стандартів суб’єктами
видавничої справи, а також сертифікацію баз даних;
розробку та обгрунтування короткострокових і довгострокових
прогнозів розвитку видавничої та бібліографічної справи в Україні;
наукові дослідження в галузі бібліографії, книгознавства,
соціології книги та читання, консервації та реставрації
документів;
наукознавчі дослідження і розробку бібліометричних методів
визначення пріоритетних напрямів і рівнів розвитку наукових
досліджень;
створення і видання поточних, кумулятивних і ретроспективних
бібліографічних покажчиків, реферативних журналів і
науково-аналітичних оглядів, друкованих карток;
розробку та експлуатацію бібліографічних баз даних і мереж
бібліографічної інформації;
організацію книгообміну.
Фонди друкованої продукції і бази даних Книжкової палати
України перебувають під охороною держави та є власністю держави.
Книжкова палата України має право в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України, одержувати безоплатні та платні
обов’язкові примірники усіх видань, випуск яких здійснюється
суб’єктами видавничої справи в Україні.
Книжкова палата України підпорядковується центральному органу
виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики з
питань масової інформації та видавничої справи.
Стаття 28. Обмеження права у видавничій справі
Діяльність у видавничій справі не може бути використана для
закликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну
конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету
і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне
захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства,
розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення
терористичних актів, посягання на права і свободи людини, здоров’я
населення. ( Частина перша статті 28 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1268-IV ( 1268-15 ) від 18.11.2003 )
У видавничій справі забороняється:
виготовляти чи розповсюджувати продукцію, яка містить
інформацію, віднесену до недобросовісної реклами, рекламу з
використанням шаржування державних символів України (Державного
Герба, Державного Прапора, Державного Гімну) у будь-якому вигляді;
оприлюднювати інформацію, дані, відомості, рекламувати
товари, послуги, які можуть завдати шкоди громадянам,
підприємствам, установам, організаціям або державі;
виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію
порнографічного характеру і таку, що пропагує культ насильства і
жорстокості;
виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію, що
проповідує релігійні віровчення, які загрожують життю, здоров’ю,
моралі громадян, порушують їх права і свободи або закликають до
порушення громадського порядку;
реалізовувати видавничу продукцію без дозволу її власника
(співвласників), а також з порушенням законодавства України з
питань інтелектуальної власності. ( Абзац частини другої статті 28
в редакції Закону N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004 )
Суб’єкти видавничої діяльності не мають права розголошувати
дані, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється
законодавством.
Порушення вимог щодо додержання стандартів, норм і правил
тягне за собою встановлену законодавством відповідальність.
Розповсюджувач не має права на розповсюдження вітчизняної
видавничої продукції, виданої з порушенням законодавства України
та ввезеної з-за кордону, яка підпадає під обмеження, визначені
цією статтею.
Стаття 29. Права споживача
Споживач має право на: заміну видавничої продукції, в якій
виявлено поліграфічний та інший технологічний брак; гарантію
виконання відповідно оформлених передплатних зобов’язань.
Р о з д і л III
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ
Стаття 30. Міжнародне співробітництво
Міжнародне співробітництво у видавничій справі здійснюється
на основі міжнародних договорів, ратифікованих Україною, та
законодавства України.
Міжнародне співробітництво у видавничій справі спрямовується
на:
зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного
комплексу шляхом впровадження нових технологій, залучення для
цього іноземних інвестицій;
інтенсифікацію культурного і наукового обміну з іншими
державами, розширення участі у міжнародних виставках, ярмарках
тощо;
створення мережі розповсюдження вітчизняної видавничої
продукції за кордоном та відповідно – іноземної в Україні;
забезпечення культурних, наукових і освітніх потреб
українців, які проживають за кордоном.
Стаття 31. Участь у зовнішньоекономічній діяльності
Суб’єкти видавничої справи можуть у встановленому
законодавством порядку брати участь у зовнішньоекономічній
діяльності.
Р о з д і л IV
ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
“ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ”
Стаття 32. Припинення діяльності у видавничій справі
Діяльність у видавничій справі припиняється:
з ініціативи засновника (співзасновників);
на підставі рішення суду;
з інших підстав, передбачених законодавством України.
Суб’єкт видавничої справи вважається таким, що припинив свою
діяльність, з моменту виключення його з Державного реєстру.
Стаття 33. Відповідальність суб’єкта видавничої справи
Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть дисциплінарну,
адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність
згідно з законодавством України.
Р о з д і л V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Закон України “Про видавничу справу” набирає чинності з
дня опублікування.
До приведення інших законів у відповідність з нормами цього
Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
2. Особи, які згідно з цим Законом підлягають внесенню до
Державного реєстру, зобов’язані протягом року з дня опублікування
цього Закону подати заяву про внесення до Державного реєстру та
одержати право на видання, виготовлення чи розповсюдження
видавничої продукції.
3. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців після
опублікування Закону України “Про видавничу справу”:
подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін
до законів України, що випливають з цього Закону;
розробити і привести у відповідність з цим Законом свої
нормативно-правові акти;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 5 червня 1997 року
N 318/97-ВР
Опубликовано в целях обучения и образования.
Законодательная база Украины: http://www.rada.gov.ua/
