Практичний посібник телерепортера 1

 

ПРАКТИЧНИЙ  ПОСІБНИК  ТЕЛЕРЕПОРТЕРА 1

(Університет Майямі)

 

ГОЛОВНІ АСПЕКТИ ТЕЛЕВІЗІЙНОГО РЕПОРТАЖУ

1.1.      Дотримання громадських інтересів

Для багатьох телевізійних станцій підготовка і передача новин є Основною функцією їхньої повсякденної діяльності. Телевізійні новини повинні орієнтуватися на різнобічну і плюралістичну аудиторію споживачів інформації – на ва­ших глядачів. Ваше завдання як телерепортера полягає в наданні вашим слухачам логічно зв’язаної і корисної інформації, що відповідає таким вимогам:

по-перше, вcя інформація повинна бути необхідною їм для того, щоб вони відчували себе добре поінформованими;

по–друге, вся інформація повинна відповідати їхнім побажанням.

1.2. Точність – партнерські стосунки з глядачами

Для того, щоб отримати довіру глядачів і надалі зберегти її, щоб сформувати лояльну до вас аудиторію, ви повинні добитися репутації людини, якій можна вірити.

Для того, щоб у вас склалися зі своїми глядачами стосунки партнерства, репортаж повинен бути точним і обґрунто­ваним.

Щоб завоювати довіру глядачів, репортер повинен користу­ватися лігше перевіреними фактами. Отже, ваше завдання -збір головних фактів, які безпосередньо стосуються висвіт­люваної теми, і доведення їх до ваших глядачів із зазна­ченням джерел інформації.

Щоб зберегти довіру глядачів, репортер повинен ставитися до збору і викладу фактів неупереджено.

Інформаційні служби, що користуються довірою публіки, не передають чуток. Такі служби не говорять про те, що могло б статися. Глядачі не можуть покладатися на чутки, які часто неправдоподібні, або ж на нібито очевидні події, які часто відбуваються не зовсім так, як відображаються на екрані.

1.3. Ясність викладу матеріалу

Для того, щоб глядачі сприймали матеріал, репортер пови­нен викласти його зрозуміло і переконливо. Ця вимога е надзвичайно важливою. Без фактору ясності всі інші аспекти телерепортажу втрачають сенс.

Телевізійні репортажі повинні бути написані, зняті й пода­ні настільки зрозуміло, щоб ваші глядачі могли сприймати їх відразу.

Будучи тележурналістом, ви, як правило, можете лише раз звертатися до своїх глядачів. Часто вони не мають мож­ливості дивитися наново ваші сюжети. Отже, зрозумілий, чіткий стиль і логічний монтаж є основними вимогами.

Авторський коментар повинен бути зрозумілим і чітко організованим.

Лексика репортера повинна бути вдало підібраною, слова, що використовуються – зрозумілими глядачеві.

Артикуляція повинна бути чіткою.

Темпоритм сюжету повинен дозволяти глядачеві стежити за змістом і легко сприймати його.

Інтонаційна побудова повинна відповідати змісту сюжету.

Звуковий ряд і картинка повинні розвивати і підсилювати змістовий склад сюжету, а не ускладнювати його сприй­няття.

Вдале поєднання всіх цих елементів – сценарію, коментаря, подачі матеріалу, інтонації, темпоритму, звукового ряду і картинки – забезпечують єдність телевізійного репортажу. Якщо один із компонентів не відповідає всьому матеріалу, то в результаті глядач може неправильно зрозуміти сюжет.

Тележурналіст повинен оволодіти майстерністю поста нов­ника, щоб підготувати кожний сюжет до ефіру, майс­терністю журналіста, щоб зібрати й аранжувати факти і відеоматеріали, які лежать в основі сюжету, а також майс­терністю оповідача, щоб подати ефірний матеріал глядачам

1.4.      Монтаж

Відеомонтаж дозволяє відібрати найважливіше і стиснути час. Ми рідко показуємо події повністю – інакше випуск займав би не хвилини, а години ефірного часу.

Відеомонтаж, у принципі, схожий на редагування тексту.

Коли журналіст друкованих засобів масової інформації бере інтерв’ю, то висловлювання інтерв’юйованого розміщуються по всьому тексту статті і не обов’язково в тому порядку, в якому вони прозвучали.

Тележурналіст також відбирає і розміщує кадри та звуковий матеріал у певному порядку, що відповідає логічній послідовності сюжету. В обох випадках репортери перебудовують і перегруповують факти і  висловлювання, щоб покраїцити хід розповіді.

Під час монтажу, як і під час редагування тексту, потрібно докласти максимуму зусиль, щоб не ввести глядача  (чита­ча) в оману. Якщо, наприклад, ви готуєте підсумковий випуск новин дня і десь опівдні сталася півхвилинна бійка, то повідомлення про неї без зазначення часу і ситуації може ввести глядачів п оману.

Пам’ятайте правила:

Ви – представник усіх глядачів на місці подій.

Ваше завдання – правдиво донести подію до глядача, запропонувавши, його у вазі змонтовану розповідь про неї.

Якщо ви вважаєте, що у вашому матеріалі, підготов­леному до ефіру, відсутні деякі суттєві елементи і що він не відображає подію правдиво і точно, вам слід вжити всіх необхідних заходів для того, щоб усунутії цей недолік.

Часто про вашу професійну діяльність судять з того, на­скільки оперативно ви можете підготувати матеріал в умо­вах дефіциту часу. Але якщо ви відчуваєте, що ваш матеріал не готовий до ефіру (а така ситуація рано чи пізно можлива), обов’язково повідомте продюсера, що матеріал у такому вигляді не може бути переданий в ефір. При цьому необхідно постаратися поінформувати продюсера якомога раніше до початку передачі, щоб він зміг підшукати за­міну.

1.5.      Взаємодія та взаєморозуміння

У тележурналістці, більше ніж в будь-якому іншому жан­рі оперативної журналістики, репортери повинні вчитися працювати в контакті зі своїми колегами, в єдиному колек­тиві.

Репортери, оператори, редактори і продюсери повинні во­лодіти навичками ефективного спілкування, щоб успішно висвітлити події і підготувати передачу.

Репортери та оператори повинні вміти вести постійний професійний діалог на місці зйомки сюжету, щоб  скоор­динувати всі аспекти процесу збору інформації.

Репортери, оператори, продюсери, художники-постанов­ники і навіть адміністратори повинні вміти спілкуватися і підтримувати один одного в процесі передачі матеріалу в ефір.

1.6.      Відповідальність

Підготовка матеріалу до ефіру і його передача здійснюєть­ся різними співробітниками редакції новин (а також інших підрозділів телестудії – постановниками, інженерами і т.д.), але, зрештою, тільки репортер як людина, що без­посередньо збирала інформацію і факти, повинен нести відповідальність за точність, достовірність і зрозумілість матеріалу.

Саме репортер повинен гарантувати, що переданий в ефір матеріал с збалансованим і точним звітом про подію.

1.7.      Професійні принципи

У більшості професійних агентств новин:

Точність цінується більше, ніж оперативність;

справедливість цінується більше, ніж сенсаційність:

збалансоване відображення подій цінується більше, ніж уміння подати матеріал.

РОБОТА НА МІСЦІ ПОДІЙ: РЕПОРТЕРСЬКА КОМАНДА

При наявності сучасного легкого обладнання більшість телекомпаній посилає на місце подій репортерську команду з двох осіб -репортера і оператора. Деякі телекомпанії користуються послугами однісї людини, що виконує обидві ці функції.

2.1.      Репортер як лідер

Коли працює команда з двох осіб, важливо виходити з того, що обидва члени команди – журналісти. Але оскіль­ки, як правило, всю відповідальність за точність і досто­вірність переданого в ефір матеріалу несе репортер, то саме він і є лідером команди.

2.2.      Партнерство

Кожен член команди повинен брати активну участі, у процесі збору інформації. Досвід показує, що найкращі результати досягаються завдяки взаємодії репортера і оператора.

Кожен член команди повинен розуміти, якої мети хоче досягти його колега. Репортер прагне зібрати всю інформа­цію, потрібну для оперативної підготовки сюжету. Оператор з камерою в руках, відчуваючи тиск часу, намагається зробити найкращі кадри, які б доповнили сюжет.

Кожен партнер повинен чітко усвідомити, що є реально можливим у конкретній ситуації, виходячи з виділеного команді часу, наявного у неї обладнання, доступних їй джерел інформації, умов для зйомки і вимог продюсера

Репортер і оператор повинні заздалегідь обговорити плани роботи над сюжетами, якщо тільки вони не працюють в екстремальних умовах.

Репортер повинен ділитися з оператором усією наявною в нього інформацією; оператор, зі свого боку, також повинен викладати репортерові свої професійні міркування. Основне завдання полягає у створенні такої репортерської команди, яка могла б подати сюжет як з погляду інформа­ційного змісту, так і з погляду операторських виражаль­них засобів.

Як мінімум, обидва члени команди повинні дотримуватися спільної думки щодо таких питань, як зерно сюжету, тривалість матеріалу (запропонована режисером), строки виготовлення матеріалу.

2.3.      Конкретні побажання

Репортер повинен завжди говорити оператору, які конк­ретні сцени або кадри необхідні йому для подачі матеріалу. Наприклад, якщо репортер збирається розповідати про якусь людину досить довго (десять секунд і більше), він повинен заздалегідь попередити про це оператора, щоб той підготував відеоматеріал відповідної тривалості. Якщо для сюжету потрібні якісь конкретні кадри, репор­тер також повинен своєчасно повідомити про це оператора.

Оскільки в телесюжеті домінуючим є відеоряд, то опе­ратор, у свою чергу, повинен інформувати про сильні, інколи несподівані кадри, які йому вдалося зняти. Це необхідно для того, щоб репортер міг використати їх у своєму сценарії. Оператор також повинен повідомити ре­портера про те, які суттєво важливі кадри він не зміг  зняти

Репортер і оператор повинні працюватн в режимі доброзичливого професійного діалогу – ділитися ідеями, міркуваннями, поглядами, підтримувати один одного.

2.4. Оператор працює самостійно

Коли оператор працює самостійно, відповідальність його зростає. У таких ситуаціях він повинен виконувати функ­ції репортера – збір і документування фактів та інформації, необхідних для підготовки матеріалу. Ці факти-він може або передати режисеру чи сценаристу на студії для підготовки ефірного матеріалу, або ж використати самостійно.

2.5. Технічні можливості обладнання

Репортер повинен знатися на сучасному відеообладнанні для того, щоб розуміти, що можна зняти за допомогою тієї чи іншої камери, а які його побажання виходять за межі технічних можливостей обладнання. Не треба розташовувати інтерв’юйованих на контрастному фоні (наприклад, темне обличчя на фоні яскравого неба). Репортер не повинен наполягати на тому, іцоб оператор знімав у технічно несприятливих рокурсах.

Репортер завжди повинен радитися з оператором перед зйомкою, щоб не вимагати від нього кадрів, які неможливі через технічні характеристики камери або з якихось інших

причин.

ПОДАЧА ЕКСТРЕНИХ НОВИН

Під час зйомок сюжетів, які містять екстрені новини. оперативність е головним фактором. На місці події, що вимагає оперативного висвітлення, репортер і оператор, як правило, мають мало часу для консультацій. Репортерська команда повинна діяти швидко і незалежно, щоб охопити всі наявні факти.

Нижче подаються рекомендації для створення матеріалів про такі події. Запропонувати чіткі правила важко, але, корис­туючись нашими вказівками і працюючи в тісному контакті, репортер і оператор в жорстких умовах дефіциту часу зможуть створити хороший сюжет, в якому гармонійно поєднаються текст і зображення.

Дотримуючись певних правил, репортер, оператор (і мон­тажер) зможуть максимально чітко і ефективно організувати свою роботу.

3.1.      Заставка (настановний план)

Кожен репортаж, особливо про події, що вимагають екстреного відображення, повинен починатися з заставки (наста­новного плану).

Заставка – це чіткий, статичний кадр, зроблений на місці події. Вона допомагає глядачам зрозуміти, де відбулася подія, усвідомити взаємозв’язок між різними об’єктами події і уявити її масштаби. Заставка також дозволяє репор­теру безпосередньо переходити до викладу подій, не витрачаючи часу на вступ. Заставка, як правило, знімається ширококутовим об’єк­тивом. Якщо, наприклад, у сюжеті розповідається про авіакатастрофу, то в кадрі заставки повинен бути сам літак, що зазнав аварії, а також навколишній краєвид, який би давав уявлення про місце катастрофи.

Заставка використовується не в кожному репортажі з міс­ця події, але для монтажу вона є найбільш вигідним кадром, і тому оператор повинен зробити такий кадр тривалістю не менше 10 секунд.

3.2.      Широкий план

Широкий план повинен справляти на глядачів найбільше враження. Якщо це репортаж про пожежу, то вражають показані широким планом язики полум’я, що вириваються з вікон палаючого будинку.

Завжди вражають показані широким планом схвильовані  обличчя свідків події.

Показана широким планом занепокоєність на обличчях  свідків пожежі дає можливість під час монтажу підкреслити серйозність події. Перелік вдалих широких планів  може бути безкінечним, і оператору завжди треба шукати  такі кадри, які самі б говорили за себе, даючії уявлення  про подію.

3.3.      Перебивки

Перебивка – класичний прийом, який використовується для концентрації дії. Пояснимо на простому прикладі. Знімають людину, яка переходить вулицю. Якщо ви будете показувати весь процес від початку до кінця, це займе секунд двадцять. Але зображення цього процесу можна стиснуте до 5-6 секунд. Це досягається завдяки монтажній перебивці

Оператор повинен зробити декілька (чотири-п”ять) перебивок, щоб під час монтажу забезпечити безперервність дії.

ДЕТАЛІ, ЩО ДАЮТЬ ЯВЛЕННЯ ПРО МІСЦЕ ДІЇ

Показані широким або середнім планом деталі на місці події можуть дати уявлення про місце події або навіть мати самостійну інформативну цінність. Дороговкази,вивіски і аналогічні деталі є чудовими перебивками. Наприклад,показана широким планом назва пожежного депо на дверцятах пожежної машини уже дає необхідну інформацію і не вимагає коментарів.

3.5.      Панорама

Панорами створюють для монтажу більше проблем, ніж надають можливостей, оскільки вони займають більше екранного часу, ніж статичні кадри. Але інколи без панорами обійтися не можна, наприклад, сюжет “Аварія гелікоптера поблизу лікарні” значно вигрє завдяки панорамі місця події, оскільки вона дає чітке уявлення про розміщення та взаємозв’язок об’єктів. Вибір панорами слід здійснювати шляхом консультацій репортера з оператором.

3.6.      Інтерв’ю з учасниками і свідками подій

Інтерв’ю з учасниками додає людський елемент у сюжет. Інтерв’ю – це, як правило, найкращий спосіб відображення емоційного аспекту подій:

“Розкажіть нам своїми словами, що сталося, коли обва­лився міст?”

Наприклад, представник міської влади, який має макси­мальний доступ до деталей, може найкраще підсумувати подію, визначити ступінь її важливості.

Він може також визначити місце події в загальній кар­тині:

“А зараз головний лікар лікарні пояснить нам, наскільки серйозна ця хвороба”.

3.7.      Головний момент

Головний момент – це те, що глядачі запам’ятовують після перегляду будь-якого сюжету, наприклад:

маленька дитина врятована з палаючого будинку;

політичний діяч розплакався перед камерою;

літак, що вибухнув на злітній смузі.

Якщо вам пощастило, і ви зняли на місці події головний  момент, уявіть себе на місці режисера і поставте собі такі  запитання:

Як я зможу підійти до цього моменту, і який може бути перехід від нього до дальшої розповіді?

які найбільш вражаючі перебивки можна використати?

скільки ще потрібно відеоматеріалу, щоб показати весь сюжет?

чи є  у мене відеоматріал для того, щоб зробити логічний перехід від цього сюжету до наступного?

Тільки маючи позитивні відповіді на всі ці питання, можна зробити хороший репортаж із використанням  кадрів,які відображають головний момент.                 

Треба мати на увазі, що інколи репортер, захопившись подією і отримавши головні кадри, забуває     зняти більш загальний фоновий матеріал.

3.8.      Заключний кадр

Спочатку коротко повідомте глядачів про сюжет; потім  викладайте його; потім підбийте підсумки в заключному реченні. Перший кадр готує глядача до того, що він побачить. Останній кадр – ще одна можливість підкреслити смисл і значення сюжету. Під час зйомки намагайтеся знайти підсумковий кадр, який би завершував розповідь, на зразок того, який ви не раз бачили у футбольних репортажах: втомлені гравці, перемовляючись, залишають поле.

Вибравши заключний кадр, зніміть його тривалістю 15-20 секунд, щоб репортер міг сказати заключні слова і назвати ваші прізвища. Заключний кадр глядач повинен запам’ятати. Якщо вам важко його вибрати повторіть свою заставку, зняту ширококутним об”єктивом.

3.9.      Підтримуйте зв’язок

Під час роботи над екстреним інформаційним сюжетом репортер і оператор повинні заздалегідь домовитися, як вони будуть підтримувати зв’язок, оскільки, як правило, після перших відвідин місця події вони повинні розійтися і деякий час діяти незалежно один від одного. Отже, вони повинні вирішити, де і коли зустрінуться, а також визначити крайній термін зустрічі.

Необхідно також періодично повідомляти свого редактора, де вони перебувають і як триває робота над сюжетом. Редактор може допомогти в пошуках або уточненні інфор­мації, організувати для вас зустріч тощо, але для цього йому треба знати, де ви знаходитеся і як з вами можна зв’язатися.

3.10.    Чи можете ви подати свій сюжет?

На закінчення і репортер, і оператор повинні відповісти на таке питання:

Чи маємо ми достатньо матеріалу, щоб викласти сюжет так, як його уявляємо?

Усні контакти й консультації дуже важливі. Навряд чи ви можете читати чужі думки. Маючи справу з з екстреними новинами, не намагайтеся щось домислювати. Ви працюєте в команді. Спілкуйтеся!

Ви повинні всіляко підтримувати один одного. Пам’ятайте, що ваша професійна підготовка та індивідуальні якості допоможуть вам доповнити бачення події, подивитися на  неї з різних точок зору, завдяки чому ваша розповідь про цю подію матиме максимальний ефект. 

“СВІЙ” СЮЖЕТ

На відміну від оперативного репортажу, коли доводиться стежити за подіями, під час розробки “свого” сюжету ви можете планувати заздалегідь, що ви хочете сказати та як можна поєднати в матеріалі інформацію та картинку.

“Свої” сюжети можуть бути різнотипними. З одного боку, це дещо детальніше розроблена тема репортажу (щоб надати матеріалу глибини і перспективи). З іншого боку, це може бути сюжет, присвячений якійсь людині або проекту і не обмежений часовими рамками – його можна включити в програму для надання їй певної фундаментальності.

У розробці “свого” сюжету питання підготовки мають біль ше значення, ніж у роботі над оперативним сюжетом. Тут не треба спонтанно реагувати па події чи оперативно шукати головний момент. Можна спокійно планувати пошуки інформації, розробляти план зйомок, щоб подати матеріал якнайкраще

В ефірі “свій” сюжет повинен бути таким же захоплюючим, як-і оперативний репортаж, з такою ж увагою до послідовності кадрів, але завдяки плануванню і розробці матеріалу він може порушувати складніші і соціально вагоміші  питання.

4.1.      Історія сюжету

Розробка історії сюжету може тривати кілька хвилин або кілька місяців. Усе залежить від ступеня складності сюже­ту і від крайнього терміну виходу в ефір. (По-справжньому творчий репортер завжди має в запасі кілька довгостро кових проектів, відкладених на потім до періоду простою).

Позитивною рисою для телерепортера вважається швидке сприйняття складного матеріалу і оперативна підготовка сюжету, але сам процес, незалежно від того, скільки часу він займає, як правило, досить однотипний.

Ідея “свого” сюжету може виникнути в самого телерепор­тера, її може запропонувати оператор, продюсер, режисер, інші працівники студії або ж підказати саме життя. Сюжет місцевого масштабу може бути відгуком історії національного масштабу. Відлуння оперативного репор­тажу може наштовхнути на роздуми про відповідальність усього суспільства або про долю загальнодержавних інсти­туцій. Інколи поштовхом до сюжету може бути матеріал, опублікований в інших засобах масової інформації.

Розробляючії “свій” сюжет, репортер повинен провести максимальну пошукову роботу, щоб звести до мінімуму час роботи оператора. Наприклад, не варто пропонувати опера­тору супроводжувати вас під час ваших зустрічей з пер­сонажами “свого” сюжету, якщо ви не збираєтеся знімати ці бесіди.

4.2.      Ефективність використання відеотехніки

Як правило, на більшості телестудій найобмеженішим ре­сурсом є час роботи оператора з камерою. Адміністрація завжди прагне досягти максимальної ефективності використання робочого часу кожного оператора, звичайно, враховуючи необхідність отримання високоякіс­ного відеоматеріалу.

Природно, адміністрація хоче мати гарантію, що зняті оператором матеріали підуть в ефір або того ж дня, або,якщо дозволяють матеріальні ресурси студії, в наступних передачах.

4.3. Відбір відеоматеріалу

Працюючи над “своїм” сюжетом, приготуйте хоча б при­близний список відеоматеріалів. Він не повинен бути складним і надто детальним. Намагайтеся уявити заздалегідь, яким буде відеоряд вашого сюжету, і тільки потім починайте підбір відеоматеріалу. Розбийте “свій” сюжет на головні елементи (основні факти, які ви хочете показати), потім поєднайте ці елементи усно або на папері, подібно до того, як формується вантажний ешелон – вагон (головний елемент) за вагоном (головним елементом).

Це вдале порівняння, оскільки картинки або групи кадрів, ви монтуєте, в принципі подібні до вантажних вагонів. Кожний кадр (або група кадрів) – це відеомодуль, аналогіч­ний вагону вантажного поїзда.

Тепер уявіть, що поїзд повільно проходить перед видо­шукачем, де в кожному окремому моменті глядач може бачити тільки один вагон.

Кадри (групи кадрів) збираються послідовно, один за одним, і вн пишете коментар, що відповідає цій послідовності. Ці модулі потім розміщуються в логічному порядку, який визначається сюжетом, і-в результаті ви отримуєте відеоряд сюжету.

Якщо продовжити аналогію з вантажним поїздом, ви­явиться, що певні елементи коментаря природно поєднуються з відповідними елементами відеоряду. Це допо­може вам підібрати відповідну картинку для того чи іншого епізоду, і ви переконаєтеся, що картинки збігаються зі словами і навпаки.

Такий підхід є досить гнучким; він дозволяє вам пере­формувати послідовність звуко- і відеоряду, не починаючи щоразу з початку. Якщо виявилося, що ви не досягли логічної послідовності розповіді або щось пропустили, то не треба переформо­вувати весь матеріал; ви можете обмежитися лише певною кількістю елементів.

Такий підхід полегшує повторний монтаж. Значно легше переставити або додати кілька вигонів, ніж кожного разу починати формування ешелону з початку і переставляти всі вагони.

 

4.4.      Відеометафори

Найскладнішими для показу в телерепортажі є абстрактні ідеї – наприклад, старість, економічний стан, зростання цін, плани на майбутнє, соціальні тенденції тощо

Абстракції важко показувати в репортажі, оскільки існує багато різноманітних візуальних символів, які передають одну і ту ж ідею, і між цими символами існують певні відмінності.

У пресі або на радіо автор говорить якесь слово, наприклад, кохання – і “викликає” цим уяву читача або слухача. У нашому мозку відчиняються дверцята підсвідомості, з яких виходять усі наші уявлення про кохання і всі пов’я­зані з коханням образи.

Але телевізійне зображення домінує над нашою уявою. Наші уявні картини пригнічуються більш потужними  відеокартинками, що виникають перед нашими очима. Коли ми звертаємо увагу на екран, телевізійні зображення стають домінуючими відеометафорами для ідей або по­нять, що обговорюються.

[pagebreak]

Наприклад, якщо йдеться про економіку в цілому, можна дати монтаж зображення людей, які займаються різними видами діяльності. Щоб бути сучасним, треба включити в монтаж кадри, які показують працю на підприємствах важкої промисловості, нові технології у сфері послуг, а не каретні майстерні або сільські кузні.

Але навіть підбираючи сучасні кадри, навряд чи можна за допомогою кількох відеозображень показати економіку в цілому. Навряд чи можна показати все населення за робо­тою – всю національну економіку в дії. Отже, названа сукупність кадрів стає зображальною метафорою – за до­помогою обмеженого набору кадрів дається уявлення про значні явища чи поняття.

Така техніка відеопоказу дає можливість відображати більш різнопланові, розмиті ідеї. На фоні пов’язаних із сюжетом і поданих у потрібному темпі зображень зайнятих працею людей ви у своєму коментарі можете розповісти про стан економіки в цілому.

Цей прийом вдалий, якщо кадри гармонують із тією інфор­мацією, яку ви подаєте глядачеві. На фоні кадрів, що зображують радісних жвавих робітників, дисонансом буде звучати розповідь про застій в економіці. Відеометафора і коментар повинні збігатися.

Відеометафори треба збирати і відбирати дуже ретельно й обережно.

Негативних прикладів більше ніж досить. Кадри випадкові, що вводять в оману, з невдалою композицією і погано зняті, тільки відволікають глядача. Дуже часто невдало підібраний репортером або режисером відеоматері. не підсилює ідею репортажу, а лише шкодить їй.

Працюючи над відеорепортажем, ви намагаєтеся створити відповідні відеометафори, які б розвивали ваш сюжет. І при цьому ви маєте можливість замінити стереотипний відео-образ на більш своєрідний.

Наприклад, у сюжеті про літніх людей ви можете викорис­тати кадри, які демонструють, що вони живуть енергій­ним, корисним життям. Такий сюжет допоможе витіснити усталений стереотип про самотність і нестатки, які в ба­гатьох глядачів асоціюються зі старістю. Проте в іншому сюжеті можна показати і більш сумний погляд на проб­лему старості, і там доречніше використати відеоматеріал відповідного змісту.

Репортер має консультуватися з оператором і заздалегідь вирішити, які саме кадри відповідають вимогам його сю­жету.

45. Консультації

Оператор – чудове джерело несподіваних рішень, пов”язаних з вибором відеоматеріалу під час роботи над “своїм” сюжетом. Оператори мислять образно. Вони знають, які кадри можна отримати. Досвідчений репортер може перетворити орди­нарний телерепортаж  у справжній витвір.

ІНТЕРВ’Ю

Інтерв”ю, записані на плівку, повинні використовуватися тільки при особливій потребі. Інтерв’ю, що використовуються в телерепортажі, можуть виконувати дві функції:

якісна функція – інтерв’ю знайомить глядача з думкою, судженням, точкою зору, сприяє розкриттю деяких    внут­рішніх властивостей, рис характеру людини, яка дає інтерв’ю;

кількісна функція – під час інтерв’ю з’ясовуються деякі конкретні факти або дані, що описують або уточнюють події.

5.1. Якісна функція

Найефективніше використання інтерв’ю в телерепортажі – повідомлення за його допомогою якісно нової інформації. Такі включення в репортаж надають певної ваги думці і міркуванням людини, яка дає інтерв’ю.

Як ви гадаєте, що справляє більше враження:

репортер, який говорить: “Сенатор Голдуотер вважає, що президент повинен піти у підставку” чи сенатор Голдуотер, який, дивлячись в об’єктив теле­камери, говорить; “Президент повинен піти у відставку”.

Цей приклад чудово ілюструє унікальні можливості телеінтерв’ю. Ми віч-на-віч зустрічаємося з людиною, яка є джерелом інформації. Крім того, глядач отримує додаткові відомості про джерело інформації з титрів.

5.2 Кількісна функція

Найменш ефективне використання звукового включення – повідомдення інформації кількісного характеру. Порівняйте,який із варіантів коротший і зрозуміліший:

поліцейський, який говорить: “Автомобіль рухався зі швидкістью 60 миль на годину,перетнув осоьову     лінію і зіткнувся з автомобілем,що рухався по зустрічній смузі” чи

коментар репортера: “Машина на щвидкості вилетіла на протилежну смугу і увігналася у зустрічну машину”. Зрозуміло,що другий варіант ефективніший,особливо для збереження темпу програми. Зробивши всі необхідні застереження,важливо ще раз підкреслити,що інтерв”ю дуже часто є найбільш значущою частиною репортажу  і найбільш запам”ятовується.

5.3 ДУМКИ

Інтерв”ю – чудовий засіб внесення якісної оцінки в сюжет. Якщо людина.яка дає інтерв”ю, дуже добре обізнана з коріннями і витоками події, то відеозапис її думки – чудовий спосіб інтерпретації того,що відбувається. Інтерв”юйований може дати свою оцінку події,що надасть вашому матеріалу необхідного відтінку суб”єктивності, при чому для глядача буде очевидним джерело суб”єктивної думки.

5.4 ЛЮДСЬКИЙ АСПЕКТ ПОДІЇ

Інтерв”ю свідка часто дає необхідні,збагачені його емоціями,деталі події.

Коментарі свідка допомагають аудиторії зрозуміти людські,внутрішні аспекти події. Такі звукові включення в сюжет допомагають виводити події (як значні, так і не дуже) на комунікативний рівень, коли кожний  глядач  зможе краще сприймати  те,що відбувається.

Містере Ліндберг, які думки промайнули у вашій голові,коли ви зрозуміли,що задрімали за кермом?

Містере Ді Маджіо, як ви групуєтесь перед тим, як зробити свій коронний удар?

Містере Ніксон, ви займаєтесь політичною дія льністью більше 25 років. Як ви сприйняли публікацію ваших записів із Овального кабінету?

5.5       ОПИС ПОДІЇ

Телевізійні новини,як правило,повінні показувати те,про що йдеться.

Але якщо ви не маєте відеоматеріалу,наприклад,сюжет присвячений наслідкам події, яку не вдалося зафіксувати на плівку,то інтерв”ю є єдиним способом опису того,що відбувалося – словами очевидців.

5.6       РОЗПОВІДЬ В УНІКАЛЬНІЙ МАНЕРІ

Часто цікаві люди подають свої ідеї у властивій їм унікальній манері.У своїх інтерв”ю вони можуть подати інформацію під абсолютно несподіваним кутом зору, з використанням яскравих метафор і так переконливо, як цього не зробить навіть здібний репортер.

5.7       Ключ до розуміння особистості

Якщо президент США виступає перед телекамерою, то публіка має право знати, що він хоче сказати. Якщо президент не в змозі сформулювати свою думку або висловити її достатньо перконливо, то публіка має право знати і це.

 

Усе сказане однаково стосується і президента, і маніципального чиновника.

Телебачення має можливість наочно представляти зовніш­ність та характер людини, і преса в цьому аж ніяк не може з ним змагатися. Показуйте своїм глядачам як апологетів, так і критиків вашого суспільства, і нехай глядачі самі роблять висновки, хто ці люди – полум’яні трибуни •чи недорікуваті базіки.

5.8.Засвідчіть наявність інтерв’ю

Якщо репортаж повинен займати мінімум ефірного часу, або якщо у людини, яка дає інтерв’ю, проблеми з дикцією, то в інтересах і глядачів, і інтерв’юйованого звести до мінімуму час його перебування на екрані.

Для цього, наприклад, можна дати запис голосу інтерв’юйованого лише на декілька секунд, щоб засвідчити сам факт інтерв’ю і наявність джерела інформації, а потім репортер може викласти суть сказаного.

5.9.Розмова на рівних – уникайте офіційних осіб

Обмежитися інтерв’ю лише з офіційними особами – означає загнати себе в пастку.

Не піддавайтеся гіпнозу великих начальників, експертів, офіційних осіб і уповноважених представників. Якщо історія цікава людині з вулиці (а це можна сказати про більшість історій), доцільно обмежитися з’ясуванням дум­ки саме таких людей.

Приклад: уряд США вирішив видавати літнім людям спе­ціальні картки, пред’явивши які, вони могли б отримувати певні соціальні пільги. Не обмежуйтеся бесідою з керів­никами такої програми – запитайте людей, яких реально вона стосується. Не ігноруйте думки мера, але він не повинен з’являтися на екрані щоразу, коли йдеться про проблеми міста.

Якщо будь-якнй мешканець може висловити свою точку зору, то це справляє дуже добре враження на глядачів,оскільки вони бачать. що телекомпанія дійсно цікавиться думкою “простої” людини.

5.10, “Що ви особисто думаєте?”

Дуже часто телекомпанії критикуються за зловживання питаннями на зразок: “Що ви особисто думаєте про те і про те?” Дійсно, на місці катастрофи навряд чи потрібно тицяти мікрофон у ніс людині, яка втратила рідних, і запитувати, що вона думає про те, що сталося.

Але,з іншого боку, інтерв’ю лише виграє з привнесенням особистністного елементу. Отже, завдання полягає в тому, щоб провести бесіду на емоційному рівні, і водночас не зачепити почуттів ні інтерв’юйованого, ні. аудиторії.

Наприклад, рекомендується така форма питання: “Будь ласка, розкажіть нам докладніше про пана такого-то, щоб наші глядачі могли краще уявити, яким він був…”

Ваше завдання – передати аудиторії відчуття печалі від  втрати, будучи при цьому максимально тактовним.

5.11.    Максимально коротко…

Звукові включення в телепрограмах стають дедалі корот­шими – одна-дві секунди, особливо в музичних програмах. Але, дотримуючись цієї тенденції, слід пам’ятати, що ваше завдання як репортера – повідомляти у своїй програмі конкретні новини.

Технічно можливо робити в телерепортажі звукові вклю­чення тривалістю одна-дві секунди. Але при цьому постає питання – чи відповідає це інтересам глядачів?

Чи передбачили ви у своєму  сюжеті час для реакції аудиторії на появу нової особи на екрані? Чи можуть глядачі з першого погляду зрозуміти, хто перед ними виступає? Чи відповідає темп, артикуляція та інші характеристики мови.інтерв”юйованого загальному темпоритму програми та  вашому стилю?

Прагнення зробити гранично короткий і чіткий репортаж може завести вас дуже далеко. Якщо ви вирішили зробити звукові включення коротшими на 3-4 секунди, будьте обе­режні. Пам’ятайте, що ви сприймаєте це включення у загальному, уже відомому вам контексті, у тиші монтаж­ної. Уявіть, як це включення буде звучати для непідготовленого глядача.

5.12.    Чи потрібне вам це включення?

Вищенаведені міркування можуть, схоже, виправдати до­цільність будь-якого звукового включення, але вони не є безумовними правилами. Не треба давати включення за­ради самого факту включення. Пам’ятайте, що в най­гіршому разі включення може просто порушити темп і безперервність ходу програми, хоча ви. професійний ко­ментатор, могли б викласти історію своїми словами стис­ліше та зрозуміліше.

Отже, кожного разу намагайтеся вирішити, чи сприяє включення інтерв’ю розвитку сюжету, чи відволікає увагу слухача.

ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕРВ’Ю

Розглянемо деякі практичні прийоми і методи проведення інтерв” ю.

6.1       Розминка

Готуючись до проведення інтерв’ю, відведіть кілька хви­лин для того, щоб неформально поговорити з інтерв’юйованим, підготувати його до запису.

Для більшості людей весь процес підготовки до інтерв’ю (установлення світла, перевірка мікрофона тощо) уже сам по собі незвичний. Ваше завдання – не перериваючії цього процесу і не відволікаючись від нього, намагатися “роз­говорити” інтерв’юйованого. Ви повинні зрушити кригу.

Якщо ви берете інтерв’ю у людей, які не мають відпо­відного досвіду, то вони часто не знають, як їм поводитися. Дайте їм кілька професійних порад – так, щоб вони могли відповідати на ваші питання розкуто і впевнено.

Встановлюючи світло і мікрофони, говоріть із інтерв’юйованими на загальні теми, постарайтеся встановити з ними .дружній контакт, щоб під час інтерв’ю вони зосереджували свою увагу на вас, а не на камері та іншій техніці.

Але пам’ятайте, шо завдання розминки полягає в тому, щоб спортсмен розігрівся, а не перегорів. Далеко не всі люди можуть повторювати один і той самий текст кілька разів однаково переконливо, тому не варто під час розминки  ставити більш серйозні та ключові питання.

Однак, під час розминки необхідно звести тематику бесіди інтерв’юйованого до питань, які повинні висвітлюватися в інтерв’ю, а не запитувати співрозмовника про зовсім сто­ронні речі на зразок: “Що цікавого ви бачили останнім часом у кіно?”

Якщо ви проведете розминку успішно, то інтерв’юйованип буде спокійний, зосереджений на запропонованих питан­нях, не буде відволікатися на телетехніку – іншими слова­ми, він буде готовий до інтерв’ю, а ви отримаєте повні, природні іі переконливі відповіді.

6.2.      Підготовка до повторних питань

Інколи під час запису інтерв’ю або прямого ефіру ви може­те відчути потребу повторити деякі з питань, поставлених вами під час розминки.

Тому під час розминки попередьте інтерв’юйованого, що деякі з поставлених зараз питань можуть повторитися в передачі. Поясніть, що відповіді на ці питання важливі для глядачів, щоб інтерв’юйований не подумав про себе або не сказав уголос: “Так ми ж про це вже говорили, телепню!”

Не варто репетирувати інтерв’ю або підштовхувати людину до потрібних вам відповідей – це неетично. Скажіть просто, що вона повинна бути готовою до таких питань при увімк­неній камері. Якщо ваш співрозмовник надто сором’язливий чи впертий, то розглянуті в розділах 6.1 і 6.2 прийоми можуть вияви­тися марними.

6.3.Не ставте провокаційних питань

Ви отримаєте більше корисної інформації, якщо ваші пи­тання будуть спокійними і конкретними. Якщо ж ви буде­те нетактовним і агресивним, то інтерв’юйований може або відмовитися відповідати, або перейти в контрнаступ.

Яку мету ви ставите перед собою – продемонструвати своє обурення чи отримати відповідь на поставлене питання? Позитивного результату можна досягнути швидше, якщови будете ианолсгливі, але ввічливі. Це зовсім не означає, що ви не можете ставити складних питань. Запитуйте твердо, але без зайвих емоцій. При цьому не повинно бути провокаційних питань на зразок: “Коли ви перестанете бити свою дружину?”

6.4.      Не більше одного питання за раз

Не ставте одночасно два питання. Інтерв’юйований або уникне одного з них, або ж, відповідаючи на одне, забуде про інше. Привчіть себе ставити по одному питанню – так ви досягнете найкращих результатів. Коли ж ви ставите два питання, відповіді на них можуть злитися в одну, що створить додаткові труднощі під час монтажу, якщо вам для сюжету потрібна лише одна від­повідь.

6.5. Дайте можливість висловитися

Надайте інтерв’юйованим, що вороже до вас ставляться, можливість висловитися до кінця. Не перебивайте їх. Вислухайте все, що вони хочуть сказати. І тільки потім, виявивши суперечність або прагнення уникнути відповіді, висловіться у свою чергу.

6.6.      Не дозволяйте уникати відповідей

Намагайтеся не ставити наступне питання, доки не отри­маєте відповіді на попереднє.

Слухайте, що вам говорять у відповідь.

Маючи справу з людиною, яка намагається уникати пи­тань, можна дозволити їй це зробити на кількох простих питаннях, але потім примусити її відповісти на ключові питання бесіди. Тут стійте твердо – ви ведете вирішальну битву, тож добивайтеся відповіді, доклавши всіх зусиль.

Якщо ви обмежені в часі та в кількості плівки і бачите, що людина не хоче відповідати, то не витрачайте даремно свої ресурси на другорядні питання – ставте відразу основне.

Перегляд відеозапису бесіди з людиною, яка всіляко уни­кає питань, розчаровує, але разом з тим такий запис є цінною ілюстрацією, особливо якщо ця людина займає офіційну посаду. Можна побудувати сюжет і на відеозаписі з питаннями без відповідей.

6.7.      Повторюйте свої запитання

Під час інтерв’ю це зробити легко. Якщо на ваше питання не відповіли, повторіть його, дещо змінивши. Не пере­ходьте до іншого питання. З’ясуйте ситуацію повністю як для себе, так і для глядачів. Відмова або ухилення від відповіді може означати, що ви зачепили важливу для інтерв’юйованого тему, на яку він не хоче говорити. Негайно повторіть це питання, доки ще пам’ятаєте ухильну відповідь співрозмовника і постарай­теся, щоб наступне питання було більш виразним і зрозу­мілим

6.8.      Використовуйте мовчання на свою користь

Не турбуйтеся щодо пауз в ефірі.

Мовчання – досить ефективний засіб примусити співроз­мовника дати відповідь. Навмисна пауза інколи спонукає інтерв’юйованого дати відповідь на небажане для нього питання. Інколи людині потрібен час для того, щоб зосередитися. У таких випадках пауза – це ще одна можливість отримати відповідь.

6.9.      Уникайте питань, на які можна відповісти односкладно

Мета інтерв’ю – дізнатися, чому людина робить те і те, або почутії її думку чи точку зору.

Формулюйте свої питання так, щоб у них були чому,як і що це означає.

До речі, якщо ви отримали відповідь “так/ні”, у вас є можливість повторити питання, щоб одержати докладну відповідь. Ви завжди можете використати такі “надійні” питання, як: “Чому ви думаєте, що…”, “На основі чого ви говорите так/ні?”

6.10.    Переконайтесь, що ви поставили питання

Інколи репортер ставить питання в непитальній формі, наприклад: “Це був чудовий футбол” – і простягує мікро­фон для відповіді. Більшість людей воліє, щоб їх запитували прямо.

Ставте зрозумілі питання. Врешті-решт, ви репортер. На­певне, існують речі, які б ви хотіли з’ясувати. Тож запи­туйте. Ви – посланець глядачів. Постарайтеся дізнатися, що їм цікаво. Допоможіть глядачам краще зрозуміти, що вони побачать чи вже побачили на екрані.

До речі, вищезгаданий репортер порушив іще одне прави­ло – “Не ставте питань, висловлюючи при цьому свою думку”. Глядачів цікавить думка інтерв’юйованого, а не репортера.

6.11.    Допоможіть інтерв’юйованому мати нормальний вигляд

Постарайтесь допомогти інтерв’юйованому мати акуратний вигляд (якщо тільки обставини не вимагають про­тилежного – наприклад, він учасник вуличних боїв або потерпілий). Наприклад, якщо у вашого співрозмовника з’їхала набік краватка або у співрозмовниці розмазалася помада, скажіть їм про це і дайте можливість опорядитися.

Цим досягаються дві мети:

По-перше, оскільки людина може не усвідомлювати, іцо їй слід опорядитися перед камерою, ви позбавите її відчуття зніяковіння, викликаного мимовільною неохайністю.

Не йдеться про спеціальне гримування – просто підкажіть людині, що треба пригладити волосся чи зняти нитку з піджака. Не приділяйте цьому надто багато уваги, щоб вони самі не зациклилися на своїй зовнішності, скажіть про це між іншим, але твердо. Цим ви допоможете людині триматися невимушене і не турбуватися про свій вигляд.

По-друге, непорядок в одязі чи зовнішності може від­волікати глядачів від сюжету. Отже, допоможіть інтерв’юйованому мати на екрані нормальний вигляд, якщо, звичайно, не йдеться про людину, яка дивом врятувалася після катастрофи, або про людину, чиї відхилення від загальноприйнятої норми є для неї нормою (“Пане Ейнштейн, чи не могли б ви причесатися перед пере­дачею?”).

6.12.    Пам’ятайте, що рухи відволікають

Не забувайте про те, що інтерв’юйований може мимоволі рухатися перед камерою, відволікаючи увагу глядачів. Тактовно і по-дружньому попередьте його про це, зокрема зверніть увагу на те, що не варто:

безперервно хитати головою;

неприродно згинатися, нахиляючись прямо до мікро­фона;

говорити з жуйкою в роті;

говорити тихо і невиразно;

відвертатися від камери;

користуватися словами, які не можна передати в ефір.

Щодо останньої обставини – оскільки під час запису інтер­в’ю важливим моментом завжди вважається безпосеред­ність інтерв’юйованого, – будьте обережні. Якщо він кори­стується нецензурними словами або таким жаргоном, що ви не розумієте його відповідей, порадьте йому вживати загальноприйняті слова, підкресливши, що інакше ви не зможете дати інтерв’ю в ефір.

Але тут також виникає дилема – жаргонні слівця можуть бути дуже виразними і суттєво важливими для сюжету. У будь-якому разі приймайте рішення про те, як інтерв’юйований  має  висловлювати свої думки, безпосередньо на місці зйомки – потім, у монтажній, ви навряд чи вже зможете щось виправити.

6.13. Допоможіть інтерв’юйованому, якщо він запинається

Якщо інтерв’юйований дуже запинається перед камерою, пи повинні, якщо тільки це не вплине негативно на якість матеріалу, дати йому можливість початії розповідь спо­чатку.

Приймайте таке рішенин обережно, оскільки запинання може бути досить значущим у певному контексті. Але деякі люди просто нервують і бояться камери. Якщо при­чина запинання полягає тільки в цьому, просто повторіть питання і зробіть ніс один дубль.

6.14.    Звертайтеся до кожного окремо

Знімаючи “свій” сюжет, найкраще інтерв’ювати кожну людину окремо, якщо тільки ви не обмежені в часі або ж не хочете, щоб інтерв’ю набуло характеру загальної бесіди.

Якщо ви розмовляєте з однією людиною, оператор повинен тримати в кадрі тільки цю людину, а не перестрибувати з одного члена групи на іншого.

Коли ви переходите до розмови з іншим членом групи, дайте оператору можливість перевести камеру.

Записуючи інтерв’ю з кількома людьми, зробіть декілька широких планів учасників бесіди, які слухають – це хоро­ший матеріал для перебивок під. час монтажу

6.15.    “Хочете, щоб вас показали по телебаченню?”

Працюючи над оперативним репортажем, розмовляючи зі свідками подій, звертаючись до перехожих із проханням відповісти на те чи інше запитання, ніколи не запитуйте:

“Хочете, щоб вас показали по телебаченню?” Це дуже складне і провокаційне питання. Тим більше, що ви не збираєтесь з”ясовувати їхнє ставлення до телебачення взагалі, вам просто потрібна їхня допомога. Ви хочете з’ясувати, що ж сталося на місці події.

Тож і просіть про допомогу: “Мені потрібна ваша допомога, ви не могли б розказати, що тут сталося?” Так люди швидше погодяться сказати кілька слів перед камерою.

Тут не йдеться про обман. Коли людина бачить спрямовану на неї камеру, вона розуміє, що може з’явитися на екрані телевізора. Але якщо ви спитаєте її про це, вона почне розмірковувати про себе, чи варто їй з’являтися на екрані, чи не буде це нескромно тощо. Отже, уникайте питання, винесеного в заголовок цього розділу.

 

6.16.    Інтерв’ю у прямому ефірі – всі повинні залишатися на місцях

Якщо ви проводите інтерв’ю у прямому ефірі, то попросіть інтерв’юйованих залишатися на місці, доки не вимкнуть камеру. Інколи інтерв’юйовані починають знімати мікро­фони або виходити з кадру, сказавши свої останні слова. Поясніть їм заздалегідь, що вони можуть це зробити лише після вашого дозволу, коли ви скажете заключні фрази репортажу.

6.17.    Ставте стандартне заключне питання

Якщо інтерв’ю вийшло довгим або хаотичним, або якщо сюжет дуже важливий і складний, доцільно поставити стандартне заключне питання: “Я не забув вас запитати ще про щось?” або “Чи не хочете ви додати ще щось до сказаного вами?”

Як правило, під час інтерв’ю ви розмовляєте зі знавцем одного конкретного питання. Скільки б ви не готувалися до інтерв’ю, він все одно знає про предмет бесіди більше, ніж ви. Отже, поставте це заключне питання – можливо, інтерв’юйованнй скаже вам щось важливе, про що ви навіть і не здогадувалися.

6.18.    Після того, як вимкнули камеру

Коли камеру вимкнули, не забудьте зробити три речі:

уточніть з інтерв’юйованими, як пишуться їхні пріз­вища;

візьміть номери телефонів;

дізнайтеся, де вони будуть перебувати до крайнього тер­міну підготовки інтерв’ю до       ефіру, щоб у разі потреби ви могли б поставити їм уточнюючі питання.

ТЕХНІКА ВІДЕОЗЙОМКИ

7.1.      Розказування історій

      Практично кожний може навчитися користуватися відеокамерою (чорним ящиком) та записувати зображення і звук. Але використання відеокамери для створення історії, і       яку можна розказати іншим, вимагає підготовки, оволодіння технічними прийомами, старанності й уваги.

      У попередніх розділах нашого Практичного посібника ми   знайомили вас із тонкощами репортерської роботи. Далі ми розглянемо деякі аспекти відеозйомки.

Функція відеокамери – записати зображення і звук так,щоб глядачі відчули себе присутніми на місці події.

Першокласні оператори вміють так зняти подію, що навіть її очевидці можуть побачити на екрані важливі епізоди, які вони пропустили на місці події.

7.2.      Завдання оператора

Оператор – очі й вуха глядача.

Оператор повинен знайти в кожній події головні моменти і потім зняти їх на плівку так, щоб на цій основі можна було зробити сюжет для телепоказу.

Оператор завжди повинен проявляти творчу ініціативу.

Оператор повинен перейнятися подіями, що відбуваються перед об’єктивом його камери, щоб бути у змозі перед­бачити їх можливий розвиток і бути готовим до найнесподіваніших поворотів зйомки.

У співпраці з репортером оператор повинен докласти всіх зусиль, щоб усвідомити суть події та зняти головні епізоди, необхідні для роботи над сюжетом.

7.3.      Активний оператор

Пасивний оператор уміє користуватися камерою і отри­мувати відеоматеріал. Його ставлення до роботи – “Що мені робити?”

Активний оператор проявляє ініціативу. Але щоб стати активним оператором, необхідно вміти в процесі зйомки осмислити структуру подій, що відбуваються, і можливі шляхи їх розвитку, а також уявити різні варіанти монтажу отриманого матеріалу.

Матеріал, знятий активним оператором, краще сприй­мається аудиторією (а якщо говорити відверто, то актив­ний оператор завжди має шанс отримати цікавішу роботу).

7.4.      Мова відеозображень

Відеозображення – це один із видів мови. Невміло зняті й змонтовані сюжети дивитися так само важко, як і сприй­мати коментар людини, що погано володіє мовою і гово­рить із відчутним акцентом.

Коли глядачі дивляться сюжет із нестійким зображенням, невдалою композицією кадрів, поганим монтажем, вони повинні докласти зусиль, щоб зрозуміти, про що йдеться.

Але більшість глядачів не будуть докладати зусиль (а отже, не сприймуть показаний сюжет) хоча б тому, що вони   звикли до високоякісних комерційних сюжетів, знятих за суворими голлівудськими стандартами, де протягом ЗО се­кунд екранного часу змінюється 27 сцен.

Оператор програми новин повинен пам’ятати, що він кон­курує з демонстрованими на тому ж екрані видовищами на зразок “зоряних війн”, а тому повинен вивчити мову відео­зображень і працювати за її законами.

7.5.      Для сюжету необхідні початок, середина і кінець

Перш за все потрібно привернутії увагу глядача.

Переважно глядачі дивляться телевізор (і особливо прог­раму новин) не в затемненій звукоізольованій кімнаті, а при освітленні та в гомоні вітальні чи кухні. Ваш сюжет повинен мати чіткий, живий, яскравий початок, щоб при­вернути їхню увагу.

Сюжет повинен будуватися на основі кваліфіковано знятих і логічно змонтованих кадрів. Класична послідовність зйомки – дальній план, середній план, широкий план. Дотримання її полегшує побудову сюжету.

7.6.      Оператор як журналіст

Оператор під час зйомок завжди повинен пам’ятати, що він член репортерської команди.

Якщо репортаж іде з нудного засідання, то цілком дореч­ним є кадр людини, що позіхає. Якщо, навпаки, засідання бурхливе, то треба зробити кілька широких планів збуд­жених облич або шаленої жестикуляції рук.

При цьому потрібні кадри, які дійсно відображають подію. Наприклад, навряд чи доречним є кадр людини, яка позіх­нула на бурхливому засіданні. Оператор повинен захопитися тим, що відбувається. Він повинен розуміти, що відбувається, а також передбачити, що може статися, – і бути готовим до цього.

Вибирайте. Не знімайте все підряд, обертаючись навколо осі на одному місці. Виберіть кількох основних діючих осіб події і знімайте їх, намагаючись через їх реакцію передати те, що відбувається. Порадьтеся з репортером щодо свого вибору, щоб пересвідчитися, що команда знімає один і той же сюжет.

Ваше завдання – уникнути набору безглуздих кадрів, які тільки можуть ввести глядача в оману. Зняті кадри повин­ні передавати суть того, що відбувається.

7.7.      Композиція кадру

Оператор повинен дивитися у відеошукач для того, щоб будувати кадр, а не просто повертати камеру в бік того, що відбувається. Постійно треба пам’ятати про правила ком­позиції, згідно з якими основний об’єкт зйомки має знахо­дитися в кадрі на відстані однієї третьої кадру від верхньої межі або однієї третьої від лівої межі. Показуйте людей на фоні, який характеризує подію (особливо на місці події).

7.8.      Робота з мікрофоном

Репортер працює з ручним мікрофоном, а інтерв’юйованому бажано давати окремий мікрофон (“петличка” на лацкан). Завдяки цьому інтерв’юйований буде вільно себе почувати і забуде про мікрофон, а репортер зможе стояти на далекій відстані від інтерв’юйованого, що дасть опе­ратору більшу свободу дій під час зйомки.

7.9.      Не зловживайте зумом і панорамою

Використовуйте наїзд або від’їзд за допомогою трансфо­катора (зуму) тільки в тих випадках, коли це необхідно або зумовлюється сюжетом. Пам’ятайте, що зум як технічний прийом відволікає увагу глядача. Найцікавіші кадри при зумі – перший і останній (широкий план). Рекомендуємо під час монтажу вирізати проміжні кадри, якщо тільки проміжна послідовність не обігрується в сюжеті.

Уникайте також панорами. Якщо ви використовуєте пано­раму, то обов’язково починайте і закінчуйте її стабільним, добре побудованим кадром.

7.10.    Обережно – яскраве сонячне світло

Працюючи при яскравому сонячному світлі, пам’ятайте, що обличчя повинні бути в затінку, і не знімайте навпроти світла – інакше різкі тіні затемнять обличчя.

Не забудьте попросити репортера та інтерв’юйованого зня­ти під час зйомки сонячні окуляри, інакше не буде видно очей, вираз яких завжди важливий для сюжету.

7.11.    Напрям руху на екрані

Знімаючи прес-конференції, театральні спектаклі, паради та інші такі заходи, визначте для себе напрям руху на екрані й дотримуйтеся його. Знімайте реакцію аудиторії та інші кадри для монтажних перебивок безпосередньо під час таких подій, щоб це була справжня реакція на те, що відбувається.

7.12.    Широкий план

Робіть кілька широких планів для кожного сюжету. Вираз­ний план надає сюжету неповторності, допомагає його запам’ятати.

7.13.    Заключні кадри

На закінчення зробіть кадр, який би завершив сюжет. Деякі сюжети не можна тлумачити однозначно, тому їх краще завершити загальним планом. Але виразний широ­кий план звичайно справляє сильніше враження.

Класичний заключний кадр (тепер уже кліше) для сюжету про пожежу – обвуглена лялька на стоптаній землі. Як правило, саме такий значущий заключний кадр і необхідно знайти оператору.

РОЗКАЖІТЬ УСЕ, ЯК ВОНО Є

Існує наївна думка, ніби камера сама відображає дійсність. Досвідчені репортери і оператори знають ціну такій думні. Непрофесійний, непідготовлений телерепортер або оператор має не більше шансів відобразити дійсність за допомогою камери, ніж непрофесійний, непідготовлений газетний репор­тер – за допомогою пера і паперу.

Камера не обов’язково говорить правду. Камера знімає те, що хоче зняти оператор, який тримає її в руках. Готуючи сюжет, репортер використовує тільки ті факти, які він зібрав.

Готуючи кожен сюжет, ви використовуєте свої судження, свій професійний досвід, свої навички. Ви повинні зібрати на місці події всі факти. Потім ви повинні чесно використати зібраний матеріал для підготовки правдивої та збалансованої розповіді про події. Розповідь створюють репортер і оператор. Камера за вас працювати не буде.

 

 

 

Практичний посібник “Інторньюз” містить профе­сійні поради репортерам та операторам.

Видання здійснене за сприяння Міжнародного Фонду  “ Відродження”