Цього року телеканал «1+1» пережив багато змін. Після того як «Плюси»
майже повністю перейшли у власність компанії «Central European Media
Enterprises» (10% досі залишаються за Олександром Роднянським і Борисом
Фуксманом), виконавчий директор «СМЕ» румун Адріан Сирбу оголосив курс
на «новини для барбоса». У рамках нового курсу для кореспондентів «ТСН»
були задані нові критерії створення новин: 6 «С» і 1 «Г». Про що «День»
вже неодноразово згадував.
Наталя Катеринчук, яка досі очолювала інформаційну службу телеканала «НТН», перейшла на посаду керівника Департаменту інформаційного та суспільно-політичного мовлення «1+1» у квітні цього року. «Телевізійна служба новин» почала динамічно змінюватися згідно з новою директивою власників: сьогодні новини працюють на те, аби стати найрейтинговішими в країні. Паралельно ведеться боротьбя з «джинсою», розширюється і технічно удосконалюється кормережа.
У новому форматі «Телевізійної служби новин» багато хто не впізнає традицій, так би мовити, давньої доброї «ТСН». Орієнтовані на рейтинги новини на «1+1» сьогодні критикують саме щодо контенту, який часто тяжіє до «жовтизни», і відповідного підходу до вибору тем.
Куди привів «ТСН» новий курс? Про це «День» розмовляв із керівником Департаменту інформаційного та суспільно-політичного мовлення «1+1» Наталею Катеринчук.
— «Телевізійна служба новин» отримала нагороду «Телетріумф-2008» як найкраща інформаційна служба. Експерти проголосували за вас, але критики на адресу зміненого формату «ТСН» лунає досить багато. Як ви вважаєте, чому обрали «ТСН»? І як ви ставитеся до критики з боку колег і експертів?
— Я вважаю, що не реагують тільки на покійників, і тільки про покійників нічого не говорять або якщо говорять, то тільки хороше. Це свідчить про те, що ми робимо щось таке, на що народ реагує. Я абсолютно нормально сприймаю критику. Ба більше, мені дуже потрібна критика, але я поки що не бачу в нас критиків, які могли б оцінювати і які б оцінювали телевізійний продукт. Тому що те, що пишуть, стосується в основному текстової частини випуску. Я не бачила оцінок новин з точки зору відео. Для мене новини — це 60—70% картинки, а що не можна показати, про те треба сказати.
— Чому немає телекритиків? Відсутня освіта, база? Бо тоді це, зрештою, теж проблема телегалузі.
— Очевидно, галузь не зробила такого соціального замовлення. Хтось на щось медитує, хтось на щось не медитує. Критика, звичайно, потрібна і потрібно, щоб це робилося з точки зору саме відео. Можливо, це з технологіями пов’язано. Звідки ж той критик, якщо він не подивився новину по телевізору, а отримав тільки розшифровку тексту? Так він і судить, так і пише, так і думає. А відео — це емоції, нюанси, екшен, який ніхто ніколи не передасть текстом, бо його там просто не існує.
— І все ж таки, за що, на вашу думку, «ТСН» отримала «Телетріумф»?
— Гадаю, за те, що люди, які оцінювали, мали можливість подивитися новинну програму, яку було нами надано для їхніх оцінок.
— До речі, багато хто зараз каже про те, що експерти не дивилися програм, які було надіслано на конкурс…
— Цього я не знаю. Я тільки знаю, що ми надали всі необхідні копії, які вимагав оргкомітет.
— З огляду на те, що ви отримали нагороду, і на зростання рейтингу, чи стане, на вашу думку, такий підхід до створення інформаційної служби прецедентним для українського телебачення? Чи перехоплять ваш підхід, чи, можливо, вже перехоплюють?
— Усі перехоплять. І всі потихеньку пробують робити те саме. Ми нічого нового не вигадали. Ми просто рухаємося до європейських стандартів подачі новин. От і все. Тут велосипед вигадувати не треба. Ми пробуємо відійти від радянської журналістики і перейти до європейської.
— Хто, на вашу думку, переймає вашу манеру?
— Усі потихеньку. Кожен зі своїм успіхом. Інсайдерська інформація: під час планірок на багатьох каналах звучить: ви бачили вчора це на «1+1»?
— Ви стверджуєте, що це є європейський підхід. Можливо, ви використали конкретну модель? Румунську, наприклад?
— Ми не використовували конкретної моделі.
— Це ваша власна?
— Ні, ми дивилися багато каналів — італійські, німецькі, французькі, словенські, румунський, чеський. Ми дивилися компанію «CME» — як вони роблять новини.
— Тобто це був певний симбіоз?
— Це симбіоз принципів, підходів, накладених на нашу реальність. Тому що у кожній державі є свої новини.
— Чи є межа, до якої новини можуть ставати «для народу»? Адже новини можна звести і до формату таблоїду. Чи є межа, за яку не можуть переступати новини одного з центральних українських загальнонаціональних телеканалів?
— Новини не можуть бути більш народними або менш народними. Вони є новинами. Нашою основною аудиторією як одного з найбільших національних каналів є весь народ України. І ми повинні відповідати його запитам. Ми повинні відображати реальну дійсність. Інше питання — більш професійний журналіст чи менш професійний. Тут, звичайно, є проблеми.
— Але ж більшою мірою все залежить від редактора…
— Ні, все залежить від тієї людини, яка працює в полі. В даний момент ви працюєте тут. Усе залежить від вас. Усе залежить від того, чи поставите ви питання, які спровокують мене або зумовлять мої відповіді, які є цікавими. Або не зумовлять. Де ваш редактор? Журналіст і оператор, точніше, оператор, а потім журналіст — це головні люди у новинах. Вони перебувають на місці події. Якщо вони чогось не знімуть або знімуть не повну картину, то тут її ніхто і не побачить. І я її не побачу й нічого не зроблю.
— Ви сказали про те, що новини відображають реальність, яка є. Якщо говорити про пропорції світу і реальності України, то є, звичайно, екстремальні ситуації, є політика, є економіка, є бізнес, є культура, яка теж займає певне місце в реальності. Чому вона сьогодні не відображається в «ТСН»?
— А хто вам таке сказав?
— Ну, скажімо так, мало відображається…
— Наведіть мені приклад того, що вона мало відображається…
— Не знаю, чи варто сперечатися про те, що раніше вона висвітлювалася більше…
— Вважаю, не варто. Культура у нас, як і політика, є, коли вона є, тобто коли щось відбувається. Учора відкривався салон витворів мистецтва («Великий антикварний салон». — Прим. ред.), ми звідти включалися о 19.30, о 22.30 був сюжет. Коли вкрали картину Караваджо, ми намагалися знайти…
— Винних?
— Ні, знайти, чому це сталося. Винних ми не шукаємо, ми не прокуратура.
— Оскільки ми вже торкнулися політики… Ви оголосили про боротьбу з «джинсою», стверджуючи, що у «ТСН» «джинси» не буде.
— У «ТСН» «джинси» немає. Ви знайшли хоч один сюжет? Це для мене принципове питання.
— Ні. Просто у всіх каналів завжди на часі боротьба з «джинсою». Але ніхто її зрештою побороти не може. Який ваш рецепт?
— Ми її побороли. Як? Просто. Коли тривала кампанія виборів мера, ми прийняли кодекс для журналістів, у якому є три найважливіші пункти: об’єкт виборчої кампанії, його наближені особи, родичі не можуть бути об’єктом новин. Для цього є спецпроекти. Політик може стати об’єктом новин, тільки якщо з ним або з його рідними щось трапилось, якщо він зійшов з дистанції. Все.
— Рейтинги «ТСН» виросли, тобто народ на зміни реагує. Якщо якийсь із каналів стане продукувати, наприклад, щоденні культурні новини й їх почнуть дивитися більше, ніж «ТСН», як ви реагуватимете на це?
— Ми реагуємо на кожен пункт рейтингу кожен день. Ті матеріали, які викликають інтерес глядача чи потрібні глядачеві, обов’язково розширюватимуться, продовжуватимуться, на ці речі ми будемо звертати увагу наступного разу. Обов’язково.
— А як повинні працювати журналісти в нових умовах? Адже всі, я так розумію, орієнтовані ще на ту модель радянської журналістики, яку ви зараз намагаєтеся нівелювати. Яким має бути журналіст? І як журналісти відреагували на зміну формату?
— А ви запитайте у журналістів. Я вважаю, що нормально відреагували, і всім подобаються результати їхньої роботи. Врешті-решт, коли зараз іде випуск о 19.30, весь ньюз-рум його дивиться. Коли я тільки прийшла, такої картини не спостерігала.
— А яким має бути журналіст?
— Таким, якими є зараз журналісти «ТСН».
— Пані Наталю, але ж декілька осіб звільнилися. Яка, на вашу думку, причина тому — зміна формату?
— Кілька осіб звільнилися, і всі — з якоїсь конкретної причини. Кого ви маєте на увазі?
— Я зараз прізвища назвати не готова, але дехто з них говорив, що саме новий підхід їх не влаштовує.
— Юрій Сидоренко перейшов на «Інтер». Я так розумію, там кращі фінансові умови. Ірина Тимчишин теж перейшла на «Інтер», оскільки, на мою думку, вона мала поїхати у корпункт у Лондон, але поки що я не бачила звідти сюжетів. Врешті-решт, проблема не у форматі. Завжди можна знайти правильну причину, якщо в тебе є якісь свої плани.
— Якщо повернутися до вашого минулого, то, прийшовши на «НТН», ви створили доволі потужну інформаційну службу. Звідти ви привели на «Плюси» Віталія Гайдукевича…
— Ні. Коли я пішла з «НТН», звідти пішло дуже багато людей, оскільки вони були не згодні з умовою власників працювати на одну з політичних сил. Серед них були Гайдукевич, Ілона Довгань. Дуже багато журналістів звільнилися і пішли хто куди — хтось на «Інтер», хтось — на «1+1», на «ICTV», на різні канали. Я не приводила з собою Гайдукевича. Коли я прийшла, всі вони тут вже працювали.
— Принаймні починали вони свою співпрацю з вами на «НТН»…
— Починали…
— Я веду до такого важливого для українського інформаційного простору питання: чомусь ніхто сьогодні не намагається відкривати нові імена. Є рейтинговий Савік Шустер, який переходить з каналу на канал, але є і безліч інших людей, які мають потенціал. Які перспективи щодо відкриття нових імен на українському телебаченні?
— Усі канали працюють у поті чола на те, щоб знайти нові імена. У нас нещодавно чоловік 200 пройшло тракт. Якщо зерно, вкинуте в землю, сильне і здорове, воно проросте, навіть якщо кругом буде бетон. Спочатку треба ті зерна мати, а потім говорити, що є нові імена.
— Тобто зерен немає?
— На жаль…
— У чому причина? У відсутності талановитих людей чи підготовки?
— Є талановиті люди. Напевно. Але немає, з одного боку, сили волі, а з іншого — великого потенціалу до зросту. Вони доходять до якогось мінімального рівня, а потім або стають одразу у своїй голові великими зірками, або їм ліньки працювати над собою далі. Факторів багато.
— «Сніданок з 1+1» так само змінився. Дозволю собі вас процитувати: тепер там «інформація, яка, за нашими оцінками та дослідженнями, є найбільш необхідною людям уранці» (про це ви заявили «Телекритиці»). Про які оцінки і дослідження йдеться?
— У нас є відділ, який замовляє дослідження. Ці дослідження проводяться однією з українських компаній. Вони досліджували, яка інформація цікавить людей вранці. Людей дуже цікавить медицина, те, що відбувається в їхньому і сусідніх регіонах, усе, що пов’язане з погодою, а також те, що відбувається в їхньому соціумі, тобто діти, школи, садочки…
— «ТСН» зараз постійно змінюється технологічно. Ви збільшуєте кількість корпунктів, матеріали з регіонів передаються тепер через інтернет… Що ще змінилося і що зміниться в технологічному плані?
— Ми й раніше мали можливість перегонів через інтернет, але в невеликій кількості. Зараз ця кількість збільшується. Ми поступово рухаємося до того, щоб з усіх 25 регіонів України могли отримувати матеріали інтернетом. У той же час ми не відмовляємося від перегону через концерн «РРТ». Просто коли людина в полі або є можливість перегнати матеріал через інтернет, це відбувається значно швидше і оперативніше.
Наступним кроком стануть постійні включення з міст-мільйонників через спеціально обладнані оптоволокна. Над цим зараз працює технічна служба. Гадаю, через місяць-два така можливість буде не просто теоретичною, а вже працюватиме на практиці.
— В яких ще містах з’являться корпункти?
— Вже в усіх з’явилися. Кореспондентська мережа сформована технічно і людським ресурсом на сто відсотків. В усіх обласних центрах і містах-мільйонниках працює по два журналісти і по два оператори.
— Коли ви очолили «ТСН», то стверджували, що за півроку ці новини стануть найпопулярнішими. Чи здійснили ви цей задум і які позиції сподіваєтеся посісти цього сезону?
— У нас є ціль, щоб новини у тому тайм-слоті, в якому вони розміщені, мали долю і частку більшу на 50% від продукту, який є в цьому тайм-слоті навколо новин. По випуску о 19.30 ми досягаємо цієї мети, по інших випусках, зокрема нових — о 22.30 і о 17.00, ми ще не маємо таких результатів, але вони вийшли в ефір із 26 серпня. Аудиторії потрібен певний час для звикання до того, що в цей час є новини, а це не відбувається за тиждень чи за два.
— Тобто на цей сезон у вас є мета досягнути таких показників стосовно нових двох випусків?
— Так.
— Зі зміною новин, які є левовою часткою телеканала як такого, змінюється і сам канал. Як, на вашу думку, змінилася «Студія «1+1» останнім часом і як вона змінюватиметься в перспективі? Звичайно, це швидше запитання до керівництва й до власників, але ж ви одна із менеджерів і, очевидно, маєте своє бачення…
— Я відповідаю за новини — я можу говорити про новини. Про те, як змінюватиметься весь канал, треба говорити з Олександром Ткаченком. Я думаю, він теж має мету, щоб канал змінювався лише в позитивному плані, збільшував свої показники.
— Ви говорили про тематичні критерії для «Сніданку». Які тематичні критерії існують для «ТСН»? На які теми ви орієнтуєтеся в першу чергу?
— Ми орієнтуємося на те, що відбувається, на самі новини. Це перше. Й друге — на ті теми, які нам рекомендують як теми, найбільш цікаві людям. Тому що іншого критерію підходу до інформації, ніж наша аудиторія, немає.
— Тобто аудиторія впливає на новини. Але загальновідомо також, що телебачення впливає на громадськість. Чи впливає «ТСН», на вашу думку, на громадськість і якщо впливає, то як?
— «ТСН» має інформувати, а кожна людина — робити для себе висновки. Ми не ставимо собі за задачу впливати. Агітувати й пропагувати не є нашим завданням.
— Ви створили департамент, який розробляє нові проекти. Чим він зараз займається?
— Цей департамент займається розробкою проектів, які будуть в ефірі з 1 січня. Це так звані малобюджетні журналістські проекти.
— Наприклад. Можна детальніше?
— Поки що не можна, оскільки вони мають понад десять варіантів програм і поки не затверджені як формати. Отже, говорити про це рано. Будуть затверджені, будуть бюджетуватися — десь у жовтні можна про це говорити.
— А особисто ви їх уже затвердили?
— Я не можу їх затвердити. Я можу мати власну думку стосовно кожного й відстоювати її перед менеджментом каналу та власниками.
— Це будуть проекти, що пов’язані з журналістськими розслідуваннями?
— Це будуть проекти, пов’язані з журналістськими розслідуваннями, з життям людей, їхніми проблемами, з можливістю журналіста кожного разу відкривати щось нове, таке, про що ніхто ще не знав, не чув, не говорив або говорив мало.
— Проекти матимуть соціальну спрямованість?
— Так.
— Під час вручення «Телетріумфу» кореспондент «ТСН» Леся Сакада-Островська досить різко висловилася на адресу керівництва каналу. І сказала, зокрема, що сьогодні телебачення свідомо перетворює українців на стадо. Як ви прокоментуєте її слова?
— Кожен журналіст, напевно, має право говорити те, що він думає, і я поважаю цю точку зору. Я вважаю, що кожна людина може говорити те, що вона вважає за потрібне. Інше питання, що як менеджер я вважаю, що це не зовсім коректно стосовно каналу, на якому ти працюєш, де ти отримуєш заробітну плату. У кожній організації є певні корпоративні правила поведінки. І це нормально, коли люди їх дотримуються.
— Для Сакади-Островської її слова повернуться чимось неочікуваним?
— Для неї нічим неочікуваним це не повернеться.
— А як ви прокоментуєте фразу Олександра Роднянського стосовно Балоги, яку він висловив під час інтерв’ю «Українській правді»? («Сейчас в ТСН можно увидеть сюжет про день рождения господина Балоги — еще полгода назад такой репортаж был невозможен. Не буду комментировать очевидное». — Прим. ред.)
— Він також має право говорити те, що він вважає за потрібне. Думаю, що він просто був дезінформований, оскільки протягом двох місяців щовихідних «ТСН» робить серіал про малі батьківщини та дні народження політиків. Зокрема, перед 24 серпня у нас був сюжет про Левка Лук’яненка. Перед тим у нас був сюжет про Тимошенко, про Луценка. І в цьому контексті був сюжет про Балогу. Я б не виділяла його. Можливо, у нього (Роднянського. — Прим. ред.) є якісь особисті проблеми з паном Балогою. Ну то хай він і вирішує їх особисто.
— І на завершення — стосовно стратегії «ТСН». Ви вже вибудували певну концепцію. Чи буде вона якимось чином змінюватися у перспективі?
— На мою думку, така річ як концепція змінюватися часто або по приколу не може, тому що це є грунтовний документ, це є «Біблія» новин. Змінюватися згідно з концепцією можуть самі випуски або їхній контент. Наприклад, взимку головним є випуск о 19.30, а влітку, у зв’язку з подовженням світлового дня, може бути випуск о 22.30. Концепція — це правила життя, але правила життя зумовлюються якимись нюансами, реальними моментами, подіями. Ця концепція дає можливість гнучко реагувати на те, що відбувається.
Маша ТОМАК, «День»
№163, п’ятниця, 12 вересня 2008
