На підставі яких документів канал «Кіно» показує «кінопродукт», основною сюжетною лінією якого є суцільний статевий акт?
Свого часу однією з поширених байок радянської контрпропаганди про
«загниваючий Захід» було твердження про сцени розпусти та жорстокості,
тиражовані тамтешнім «загниваючим» телебаченням.
На підставі яких документів канал «Кіно» показує «кінопродукт», основною сюжетною лінією якого є суцільний статевий акт?
Свого часу однією з поширених байок радянської контрпропаганди про
«загниваючий Захід» було твердження про сцени розпусти та жорстокості,
тиражовані тамтешнім «загниваючим» телебаченням.
Напевне, в умах багатьох українців, особливо тих, хто не має змоги бувати за кордоном, досі живий цей стереотип. Насправді ж ситуація з моральністю на телебаченні «західного напрямку» – майже пуританська. У цьому я на власні очі переконався, переглядаючи свого часу телеефіри, приміром, у США, Франції, Італії… Навіть оголених жіночих грудей там не можна побачити у відкритому ефірі чи в «кабелі». Не тече там і кров ріками з екрана… Натомість, є спеціальні закодовані канали для любителів гострих відчуттів.
На жаль, попри боротьбу з жахами та насиллям у нашому вітчизняному ефірі, яку, здається оголосили вже всі державні інституції, та врешті й сама громадськість, перед ясні очі українського телеглядача продовжує поставати низькопробна кіномаскультура. Останнім часом тут «лідирує», телеканал із логотипом «Кіно». Незважаючи на те, що виходить він у «кабелі», охоплює багатомільйонну аудиторію.
Ще більшим блюзнірством виглядає ефір каналу щоп’ятниці. Складається враження, що тоді він намагається конкурувати з популярною програмою «Свобода слова», ефір якої часто триває до опівночі.
Так було й минулої п’ятниці, 14 грудня. Паралельно зі «Свободою слова» на телеканалі «Кіно» у відкритому, не закодованому вигляді транслювався фільм з фактичними ознаками порно – «Гріховні сестри». Судіть самі, яким жанром можна охарактеризувати «кінопродукт», основною сюжетною лінією якого є суцільний статевий акт у численних його різновидах, із звуковим супроводом процесу задоволення людських інстинктів, що не потребує перекладу?
У зв’язку із цим виникає запитання до комісії Міністерства культури та туризму України, яка видає прокатні посвідчення на фільми, дозволені для ефіру: відповідно до яких норм було визначено категорію цього фільму та на підставі чого він був рекомендований до ефіру (навіть у пізній час)? Звісно, за умови, що це прокатне посвідчення взагалі видавалося.
Оскільки порушена тема стосується багатьох телеглядачів, вважаю за потрібне отримати відповіді публічно (через «Телекритику») від Міністерства культури та туризму і від керівника названого телеканалу, який, прикриваючись «червоним квадратом», наче фіговим листком, фактично зловживає делікатними застережними нормами. Ознаки порнографії як такі в цивілізованій країні заборонені в будь-який час, а їх телетиражування – тим паче.
Непоодинокі трансляції телепродукту з ознаками порнографії можна спостерігати й на деяких інших вітчизняних телеканалах. До фільмів додаються ще й «відеокліпи-клубнички», що тиражуються музичними телеканалами. Це вкотре засвідчує, що в гонитві за рекламою і дешевою популярністю в деяких керівників телерадіоорганізацій атрофується відчуття внутрішньої самоцензури і, врешті, самоповаги. Про яку вже повагу до телеглядача тут може йти мова?!
«Телекритика» на цю «відеопрокатну тему», за бажання, може зробити цілу серію матеріалів.
P.S. Гортаючи телепрограму за минулий тиждень, принагідно звернув увагу на програму передач Нового каналу у ту ж таки «свободолюбиву п’ятницю», 14 грудня. Кілька тижнів тому в статті «Російський патріотизм в українському телеефірі» («Телекритика») я згадував про особливість програмування, тематичні й часові пріоритети, притаманні цьому каналові. На жаль, ситуація та ж сама – пріоритети лишилися незмінними:
04.25 «Невідома Україна»;
04.55 «Музей Ханенка»;
05.15 Наукове кіно України 30–40 років;
05.45 Олександр Довженко, «Роздуми після життя».
…Хтось запитає: до чого тут порнографія?
Для людей мислячих, що вболівають за моральну долю покоління, гадаю, все зрозуміло.
Микола Гриценко, «Телекритика», 17.12.2007
