Здається, журналісти назагал – найбільші скептики в цілому, в питаннях віри і релігійності зокрема. Здається, засоби масової інформації є основною рушійною силою секуляризації суспільства.

Парадокс, але разом з цим світ стає дедалі релігійнішим. Нині руйнуються географічні кордони панування якоїсь однієї релігії чи конфесії. Тоді як християнські місіонери все активніше проповідують Євангеліє в ісламських та будистських регіонах, мусульмани все відвертіше прагнуть встановити свої традиції у західному світі. Глобалізація релігійного простору стає таким самим об’єктивним процесом, як глобалізація економічна та політична. Історія знає кілька спроб цілеспрямованої секуляризації, як то епоха просвітництва. Проте кожного разу релігія на державному рівні чи релігійні переконання на приватному рівні повертали собі панівний, визначальний статус.

Людина є релігійним створінням апріорі! Природній пошук Істини та абсолютного етичного Авторитету закладений у неї Творцем. Як наслідок – суспільство є також релігійним апріорі! Найбільші історичні переломи в усі часи відбувалися на ґрунті віри і вірувань. Релігійні переконання у широкому розумінні є рушійною силою політичних, економічних, геополітичних і навіть військових процесів. Релігійний фактор грає часом вирішальну роль навіть у виборчих кампаніях. Коли виборець голосує не за економічну програму кандидата, а через спільність світоглядної позиції. Об’єктивні соціологи констатували це не один раз у своїх наукових працях.

Своєю чергою журналістика – це об’єктивне відображення дійсності та її інтерпретація за допомогою жанрів і технологій. Відтак, ігнорування цієї дійсності є маніпулюванням свідомістю. Тому коли редакції світських ЗМІ не звертають увагу (часом, свідомо) на масштабні і видовищні заходи, організовані церквами та релігійними організаціями, а тим часом в інформаційних випусках старанно розповідають про політичний пікет з двадцятьма учасниками чи з захопленням інформують про якесь чергове збоченця, – це називається викривленням дійсності.

Крім усього іншого, журналістика покликана задовольняти інформаційні потреби своєї аудиторії. Якщо цього не відбувається, тоді професія втрачає свою місію. Україна – поліконфесійна країна. Багато століть на цій території спільно проживають люди з різними релігійними поглядами. І зараз тут – сотні тисяч різних людей, які відвідують різні православні, католицькі, протестантські/євангелістські та харизматичні церкви. Всі вони є аудиторію світських ЗМІ. Натомість слід констатувати, що редакції у більшості випадків демонструють волаючу неграмотність у загальних питаннях християнського життя, не кажучи вже про специфічні нюанси.

Висвітлюючи релігійні чи дотичні до релігії теми, журналісти звикли послуговуватися стереотипами, штампами, шаблонами, міфами… Чим завгодно, лише не фактами та об’єктивними експертними оцінками. І цим самим ображають свою багатомільйонну аудиторію або ж викликають у неї обурення та роздратування.

Одним словом, проблема очевидна. І усунути її можливо. Але лише у тому випадку, якщо обидві сторони – засоби масової інформації і релігійні організації – наважаться подивитися одне на одного без окулярів стереотипу і просто поговорити одне з одним.

Ми вже багато років звинувачуємо одне одного, ображаємося одне на одного. І разом з тим продовжуємо перелякано сидіти у своїх окопах, час від часу обстрілюючи одне одного. Крім того, що це є інфантильною поведінкою, це ще й призводить до розколу у суспільстві. Почуття нашої спільної відповідальності за ситуацію не дозволяє заплющувати очі на деструктивну ворожнечу чи просто взаємне ігнорування.

Я не закликаю до дружби. Я закликаю щонайменше до дорослої розмови. А дружба, співпраця, взаємоповага – це вже похідні. Саме тому Асоціація журналістів «Новомедіа» ініціює в Україні фахову публічну дискусію на тему: «Релігійна тематика у вікні світських ЗМІ».

До дискусії запрошуються:
1) представники засобів масової інформації;
2) представники церков та релігійних організацій.

У нас є дві основні мети:
1) зрозуміти одне одного;
2) спільно напрацювати правила взаємодії.

За похідний матеріал, який допоможе спрямувати дискусію у потрібне русло, пропонуються до прочитання дві статті. Це розділи з книги «Біла пляма» (видана Оксфордським університетом на початку 2009 року) – “Біла пляма у журналістиці” (Майкл Дж. Герсон) та “Влучити в ціль” (Террі Меттінглі).

Будь ласка, надсилайте на адресу Асоціації “Новомедіа” ваші роздуми та репліки на зазначену тему. Також беріть участь і тематичній дискусії на нашому форумі. При цьому обов’язково вказуйте свої ПІБ, рід діяльності та контакти. Кожна ваша думка має надзвичайно велике значення для цього історичного процесу примирення та взаємного порозуміння. Найбільш узагальнені позиції будуть опубліковані.

І хай нам допоможе Господь і обов’язкова риса як професійного журналіста, так і християнина – прагнення до правди!

Руслан Кухарчук
президент Асоціації «Новомедіа»
(християнин і світський журналіст).

20 березня 2009 р.