Роман Кір’як, журналіст і депутат Іванівської районної ради Одеської області, звернувся до «Телекритики» з проханням допомогти припинити політичне переслідування і встановити справедливість. 24 травня його звільнили з газети «Степові зорі». Сьогодні, у Міжнародний день журналістської солідарності, «Телекритика» публікує лист молодого журналіста з Одещини Романа Кір’яка, звільненого з Іванівської районної газети у травні 2006 року.

Роман стверджує, що зазнав політичного тиску за свою критичну публікацію, в якій висловив власну громадянську позицію. «Це не політичний тиск, а його особисті амбіції», – стверджують його опоненти. Ситуація, на наш погляд, складна й неоднозначна – як і завжди, коли професійна діяльність журналіста суміщається з політичною. Не даючи оцінок описаним подіям, «ТК» звернулась по коментар до посадових осіб, що фігурують у листі Романа Кір’яка.

Роман Кір’як, журналіст, депутат Іванівської районної ради Одеської області:

«Моя громадська і професійна діяльність як журналіста дуже не подобається деяким чиновникам району. Я працював на посаді завідуючого відділом інформації редакції Іванівської районної газети «Степові зорі», співзасновниками якої є Іванівська райдержадміністрація та районна рада. Ще в березні на мій мобільний телефон від невідомих осіб надходили повідомлення з погрозами про розправу і моє звільнення, а в травні після виходу з відпустки та екзаменаційної сесії, в екстреному порядку, редактором газети М. В. Зайцем, мене було цинічно і з грубими порушеннями законодавства звільнено з роботи (нібито за прогули без поважних причин 18 та 22 травня 2006 року). М. В. Заєць цинічно і нахабно заявив мені в особистій розмові, що вказівку про моє звільнення йому дав голова Іванівської райдержадміністрації О. І. Колесников за те, що я, як депутат, 18 травня під час обговорення звіту голови РДА критично виступив на сесії районної ради.

Все почалося після того, як у № 42-43 обласної газети «Чорноморські новини» 22 квітня 2006 року вийшла моя стаття під назвою «Бий своїх, щоб чужі боялися, або невеселі нотатки з сесії Іванівської районної ради», в якій, як журналіст і депутатЮ я досить критично висловив свою думку з приводу подій, що мали місце на пленарному засіданні I сесії районної ради V скликання, і розкритикував Іванівську місцеву владу.

24 травня 2006 року редактор Іванівської районної газети «Степові зорі» Микола Заєць звільнив мене з посади завідуючого відділом інформації у відповідності з п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України, тобто за прогул без поважних причин.

Справжні причини мого звільнення мені ніхто не пояснив. Натомість, в особистій розмові редактор висловив дошкульні обурення моєю громадською діяльністю і політичними переконаннями. Зокрема, немало докору в свій бік я почув за вищезазначену статтю у «Чорноморських новинах».

Проблеми на роботі у мене почалися після мого виступу на сесії Іванівської районної ради 18 травня, в якому під час обговорення звіту голови Іванівської райдержадміністрації Олексія Колесникова, за дорученням фракції я порушив одне з найважливіших для району соціальних питань – збільшення видатків з районного бюджету на забезпечення медикаментами закладів охорони здоров’я.

Редактор М. Заєць на нараді запитав у мене, де я був 18 травня, і попросив мене викласти причини моєї відсутності в цей день у пояснювальній записці. До речі, на одній з попередніх нарад редактор газети повідомив, що для нього, відповідального секретаря, бухгалтера та верстальника робочий день розпочинається о 8.30 і закінчується о 17.00, а для журналістів тривалість робочого часу не нормована, головне, щоб була виконана робота. Редактор також підкреслив, якщо журналісти просто сидітимуть у редакції, користі буде мало. Тому вони повинні працювати у масах, а матеріали для публікацій можна готувати вдома.

Насправді ж 18 травня 2006-го я згідно зі ст.20 п.3 3акону України «Про статус депутатів місцевих рад» виконував депутатські обов’язки – був присутній на сесії райради, яке розпочалося о 10-й закінчилося близько 13.15. Вранці, перед початком робочого дня я зателефонував редактору і попросив дозволу не приходити на роботу до пленарного засідання сесії райради, на що М. Заєць мені дав усну згоду. На даному засіданні він також був присутній і не міг мене там не помітити. Після обідньої перерви я перебував у райвійськкоматі, куди для оформлення документів був викликаний повісткою.

Згодом дізнався, що Микола Заєць вигадав мені ще один прогул, нібито 22 травня після 12.15. В цей час я виконував свої професійні обов’язки, брав інтерв’ю у працівників однієї з служб району (виконуючи усне службове завдання редактора), що можуть довести підтвердити свідки.

Стосовно професійної діяльності, зауважень на мою адресу він не висловлював, але постійно звинувачував мене за мою громадську діяльність і політичні переконання, зокрема за публікацію в «Чорноморських новинах», мій виступ на сесії райради, і наполегливо вимагав, щоб я написав заяву про звільнення за власним бажанням. У разі невиконання його вимоги, погрожував звільнити мене «по статті». Редактор Микола Заєць тиснув на мене з вимогою відмовитись від депутатського мандату, скласти депутатські повноваження і взагалі не втручатись в політичне життя району. У такому разі у мене міг з’явитися шанс залишитись на посаді.

Пізніше в черговий раз я переконався, що редактор був правий, коли голова Іванівської РДА О. І. Колесников надіслав мені офіційний лист-відповідь, в якому цинічно зазначив, що мене звільнено законно, а порушення порядку звільнення не є підставою для поновлення на роботі, фактично підтвердивши, що він підтримує моє звільнення.

Редактор змушував мене вибачитися перед керівниками району невідомо за що, ніби за те, що «ліз куди не слід». Я дійсно зустрічався з керівниками району, але не для того, щоб просити вибачення, а для того, щоб з’ясувати чи справді вони давали вказівку. Після цієї зустрічі я зрозумів, що саме голова райдержадміністрації зацікавлений у моєму звільненні, адже напередодні в особистій розмові голова РДА Колесников О. І. зізнався, що в моїй особі Заєць М. В. вбачає конкурента на посаду редактора, висловив обурення моїм виступом на сесії райради і сказав, що я «зайшов занадто далеко», та запропонував звільнитися за власним бажанням в обмін на посаду в районному центрі зайнятості, щоб я «був далі від політики».

Очевидно моя тверда позиція редактору не сподобалась і свої погрози про моє звільнення він виконав, до останнього пропонуючи піти з посади за власним бажанням.

Про поспішні та необдумані дії редактора М. Зайця свідчать порушення Кодексу законів про працю України. А саме: я не був ознайомлений з наказом про звільнення і не був запрошений на засідання профспілкового комітету. Також були порушені норми Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», зокрема ст.33 даного закону «Охорона трудових та інших прав депутата місцевої ради», в якій зазначається, що депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження письмово повідомляється не менш ніж за 15 днів відповідна місцева рада.

При процедурі звільнення я жодного разу не поставив свій підпис, окрім одержання трудової книжки, за яку я розписався в журналі ведення обліку трудових книжок.

Тому своє звільнення вважаю незаконним. Викладені мною факти чітко свідчать, що – це політична розправа за мою активну громадську позицію та професійну діяльність.

Прошу Вас, сприяти встановленню справедливості і законності, прошу у Вас підтримки.

З повагою і надією на допомогу та захист,

Роман Кір’як.

04.09.2006 р.

Лист Романа Кір’яка коментують редактор Іванівської районної газети «Степові зорі» Микола Заєць, голова Іванівської райдержадміністрації Одеської області Олексій Колесников та депутат Іванівської районної ради, керівник фракції Блоку Юлії Тимошенко в районній раді Віктор Лобач.

Заєць Микола Володимирович, редактор газети «Степові зорі»:

– Роман подав на газету позов і справа скоро буде розглядатися в суді.

Ми взяли 19-річного Романа Кір’яка на роботу з Центру зайнятості. Я був його наставником.

Напередодні виборів він став членом Партії регіонів, потім перейшов у Народну партію, потім – до «Батьківщини». Я – член партії «Наша Україна», казав йому: «Рома, ти виконуй свої політичні функції нормально, а твоя політична приналежність мене не хвилює». Політичних мотивів звільнення ніяких немає. Хлопчина чотири місяці не працював: то на сесії, то взяв відпустку під час виборчої кампанії, потім – знову на сесії. Тільки в травні вийшов на роботу. Став депутатом районної ради – почав приходити на роботу о пів на десяту, пізніше всіх. 18 травня була сесія Іванівської райради, на якій він був присутнім. Потім я його чекав на роботі, бо він мав принести в газету невеличку інформацію про сесію, але він пішов до бару зі своїм політичним шефом – військовим комісаром району. Півдня Романа на роботі не було. У понеділок прошу його дати письмові пояснення, він пише, що він себе погано почував. Але у нього є телефон, міг повідомити. 22 травня я зібрав трудовий колектив і запитав Романа, чому він не вийшов на роботу. Він образився і о 12-й знову пішов з роботи. Ми склали два акти про те, що його двічі не було на роботі понад три години без поважних причин. Я його брав кореспондентом, потім зробив заввідділом, порекомендував ще в одну газету на пів ставки. А він приходить до мене і каже, я тут деградую. А я йому відповідаю «Що ж тобі доручити вже таке, сину?»

Щодо того, що він не був повідомлений заздалегідь про профспілкові збори, можу повідомити, що голова профкому при свідках його запрошувала прийти 22 травня, але він не прийшов. Тоді збори перенесли на 23-тє. Він пішов від нас зі словами, що за ним стоять воєнком, народний депутат Курінний, і що він виграє всі суди.

Але я стверджую, що це не політичний тиск, а всі його звинувачення – це його особисті вигадки.

Колесников Олексій Ілліч, голова Іванівської райдержадміністрації Одеської області:

– Он сильно много на себе берет, чтобы его преследовать с политических мотивов. Заявление его прокомментирую, без проблем. Эта тема для меня свежа и болезненная. Он куда только мог, уже написал, и получил много ответов на свои вопросы. Я даже не знал, что его уволили, но он меня почему-то обвиняет. Ситуация сложилась следующая. Перед выборами этот 19-летний мальчик был в Партии регионов, потом переметнулся в Народную партию, потом в БЮТ. Это просто к сведению о человеке, который в 19 лет успел многое. Основная цель его метаний, как я потом выяснил, попасть в проходной список в районный совет депутатов. Наконец-то БЮТ его удовлетворил. Из объяснений редактора я узнал, что до выборов у них были хорошие отношения. Местная газета опубликовала много статей про БЮТ. Потом после выборов у них что-то случилось, какая-то кошка между ними пробежала, и начался конфликт. Рома стал депутатом, и у него началась звездная болезнь. Он стал опаздывать на работу, прогулял один, второй день. Редактор дважды его предупреждал, но он не отреагировал. После этого редактор собрал коллектив, запротоколировал все и ознакомил Романа, сказав, что выборы прошли, партийные дела не должны мешать работе. Предложил ему написать заявление по собственному желанию, иначе его уволят по статье. Роман не внял, даже пригрозил, что БЮТ открутит голову всем, кто против него. В результате с согласия профсоюза его уволили по статье.

Роман начал писать во все инстанции, обвиняя и меня. Требовал от меня в ультимативной форме, чтобы его восстановили на работе. Я ему объяснил, что не имею таких полномочий: принимать или увольнять с работы в газете. Сегодня один пишет, что я дал указание уволить, а завтра второй, что я дал указание принять. Это ваши личные отношения, я не хочу ввязываться в ваши дрязги. Есть закон. Если его нарушили – идите в суд. По поводу его слов, что я ему предложил другую работу взамен на снижение политической активности, могу сказать, что я предлагал ему побеседовать втроем с редактором совместно. Чтобы не портить трудовую биографию, начиная с такого раннего возраста, увольнением за прогулы, я мог попросить редактора, чтобы он не ставил эту статью в трудовую книжку. Я знал, что Ромочка все записывает на диктофон, он хоть и молодой, но всегда ходит с диктофоном. Я хотел их помирить, но он заявил, что не желает ни с кем мириться, правое дело за ним, и он будет победителем. По поводу статьи в «Черноморских новостях» я знаю, что такая была, но уже не помню, что в ней написано. Утверждаю, что все заявления Романа Кирьяка – это его чистой воды амбиции, и нет никакой политической расправы. Какая может быть политическая расправа с 19-летним юнцом, который и жизни-то не видел.

Лобач Віктор Іванович, депутат районної ради, керівник фракції Блоку Юлії Тимошенко в

Іванівській районній раді:

– Хочу зазначити, що звільнення Романа Кір’яка повністю незаконне. Сподіваюся, що цього місяця це питання буде розглянуто в суді.

Звільнений він з політичних мотивів, а саме після його публікації в обласній газеті «Чорноморські новини» (про організаційну першу сесію Іванівської райради). Хоча він там коректно все описав. А також за виступ за дорученням фракції на третій сесії. Наших виступаючих було п’ятеро (а загалом у фракції нас дев’ятеро), але відігралися на ньому.

Головний редактор у нас людина неадекватна, за вказівкою голови Іванівської райдержадміністрації він вигнав хлопця з роботи. Райдержадміністрація займається відписками і рекомендує звертатися до суду. Що ми й зробили. Також ми доповідали народному депутату Курінному і депутатам облради. Троє депутатів від Блоку Юлії Тимошенко виїжджали до нас, щоб розібратися у цьому питанні. Я писав депутатський запит на його захист. Там порушено норми закону: за 15 днів не повідомили про звільнення районну раду згідно Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Прокуратура перевіряла. Там прогулу ніякого не було, оскільки 18 травня 2006 року до обіду він був на сесії районної ради, а після обіду як призовник – у військкоматі. А щодо другого дня, то він був на вказівкою редактора на інтерв’ю в санстанції. Просто вигнали юнака, як кажуть без суду і слідства. Ми будемо боротися за Романа. Зараз депутати фракції допомагають йому морально й матеріально.

«Телекритика» публікує ще один коментар Романа Кір’яка у відповідь на закиди на його адресу М. Зайця та О.Колесникова.

Роман Кір’як:

Я з подивом сприймаю прагнення М. Зайця та О. Колесникова виступити в ролі ледве не творців добра і миру. Це в світлі того, що молодого журналіста залишили без роботи, у брудний спосіб звільнили і з неабияким цинізмом тепер смакують деталі цього вчинку.

З їх слів дізнався про себе багато «нового» і «цікавого». Наприклад, що перед парламентськими виборами я був членом Партії регіонів. Мої недоброзичливці, навіть не змогли об’єктивно роз’яснити, що під час президентських виборів я працював охоронцем у виборчому штабі Партії регіонів, проте жодним чином не займався там ні ідеологічною, жодною іншою роботою, а виключно професійною. До речі, тоді мені було 17 років, тобто навіть теоретично я не міг отримати партійний квиток Партії регіонів.

Також дивно дізнатися, що мене 19-річного М. Заєць взяв на роботу з центру зайнятості, а особливо те, що пан Микола був моїм наставником. Мене сімнадцятирічного у 2004 році до районної газети брала вже колишній редактор газети «Степові зорі» Лариса Федорівна Токар, яка дуже багато зробила для становлення мене як журналіста.

У чому полягає моя провина, що я чотири місяці не працював, як це мені інкримінує Микола Заєць? У тому, що протягом трьох місяців співпали дві навчально-екзаменаційні сесії? Чи мені заборонено займатися виборчою кампанією?

У газету «Одеські вісті» мене порекомендувала голова Іванівської районної ради Наталія Анатоліївна Бянова, а не пан Заєць.

Ніколи я не стверджував, що за мною стоїть БЮТ, тим більш Миколі Зайцю. Хто насправді стоїть за мною, так це статті законодавства України.

Стосовно того, що пан Колесников хотів нас з редактором примирити, звучить цікаво, але як метод примирення він мені пропонував не вносити запис про звільнення за прогули до трудової книжки, в обмін на мою заяву про звільнення за власним бажанням. І взагалі, якщо Колесников заявляє про небажання втручатися у редакційну політику, чому він пропонував мені, на той час завідуючому відділом редакції, таку таємну угоду?

Коментуючи слова О. Колесникова, щодо моїх звернень до різних інстанцій, хочу зазначити, що я буду звертатися до органів державної влади, правозахисних організацій, профспілок, засобів масової інформації, колег-журналістів і колег-депутатів, до тих пір, поки не буде встановлена справедливість. Принаймні, такі звернення аж ніяк не заборонені Законом України «Про звернення громадян».

Той факт, що журналіста звільнили за прогули сприймається, як мінімум смішно, адже специфіка журналістської роботи не стояти біля станка, а збирати й обробляти інформацію, готувати публікації. Мені часто доводилося працювати по закінченню робочого часу, у вихідні дні. Виходить – це нормальний процес. А тільки виступив на сесії райради – потрібно вигнати такого журналіста геть.

Світлана Остапа, «Телекритика»