В березні у боротьбі за правду загинув фотокореспондент, документаліст, батько чотирьох дітей Макс Левін. Ще кілька місяців тому він виступав на сцені Новомедіа Форуму 2021, де ділився секретами успішного фото, відповідав на питання про особисту безпеку в гарячих точках. Вірив, що людські можливості безмежні, якщо ти хочеш жити і повернутися до своєї сім’ї, до своїх дітей. Розповідав, що документальна фотографія – це не те, на чому можна заробити. Але це – останній акорд правди. І саме в боротьбі за правду Макса Левіна вбили рашисти.
«Треба довіритися собі. Людські можливості безмежні, якщо ти хочеш вижити. Основне правило – дуже хотіти жити і повернутися додому, до своїх дітей. Найголовніше в документальній фотографії – це довіра. Це бути максимально близьким і чесним з людьми. Не варто забувати, що ти людина і якщо є потреба, то допомогти», – казав Макс Левін на Новомедіа Форумі. І все його життя підтверджувало його спрагу до активності, справедливості, свідомості.
Більшість його документальних проектів були присвячені війні і Україні. І навіть виступати 11 листопада на Новомедіа Форумі у 2021 Левін приїхав прямо з Донецька. В його постаті читалася фізична втома, але очі горіли прагненням розповісти і показати що таке документальна фотографія. Він чесно зізнався: «Документальна фотографія – це не те, на чому ти заробиш. Це не для бізнесу, не для монетизації. Документальна фотографія – це останній акорд правди. Це романтична процесія. Те, що я знімаю, це для себе. Я документую історію, втамовую свій голод, свій внутрішній поклик». Журналіст пояснював цей поклик так: «Кожен український фотограф мріє зробити фото, яке зупинить війну».
На своїх сторінках в соцмережах Левін чітко заявляє, що втікати нам нема куди, бо ми на своїй землі: «Так, важко описати, що відчуває кожен з нас, зараз, до росіян та російської армії та особисто до Путіна. Це вже давно особиста історія кожного з нас. І так — нам немає куди тікати. Це наша земля».
Про документаліста Левіна колеги, друзі, рідні лишають лише найкращі слова та спогади. Він був хорошою людиною. Посмертно президент України нагородив Макса орденом «За мужність». Левін вважав своїм боргом як громадянина і як журналіста показувати те, що в країні. І додав: «Якщо я буду не там, я буду відчувати себе не у своїй тарілці». Так, у своїй професійній стихії, Макс Левін загинув. Але його роботи і пам’ять про його людяність, завзятість та мужність, житимуть завжди!
