Ведуча «День СІТІ» Людмила Добровольська розповідає про свою роботу, принципи формування новин, кадрові проблеми на телебаченні та про багато іншого.
Людмило, нині загальноприйнята думка, що сучасне українське ТБ з тенденцією до комерціалізації завдає глядачам більше шкоди, ніж користі. Наскільки справедлива така думка, як ви гадаєте?
Комерціалізація ТБ – абсолютно нормальне і необхідне явище, це не питання для обговорення. Біда в тому, що телебачення – бізнес специфічний, а в Україні, на жаль, немає розуміння, що рейтинг – це єдина валюта, та аж ніяк не абсолют. Що креатив і особистості в медіабізнесі найчастіше більш важливі, ніж павільйони та ліцензії. У нас катастрофічно недооцінюється роль репутаційної складової, а вона в цьому бізнесі – повноцінне капіталовкладення. Тож я говорила б не про тенденцію до комерціалізації, а про тотальний непрофесіоналізм керівної ланки у сучасному українському ТБ.
Ви – відома телеведуча, людина, яка завжди тримає руку на пульсі подій і яка може професійно оцінювати якість такого телепродукту, як новини. Яким повинен бути формат сучасних новин, щоб зробити цей дорогий і важкоокупний продукт прибутковим для телеканалу?
Новини – це довгострокові інвестиції, тому я говорила б не про формат новин, а про підхід до їх виробництва. У менеджменті має бути чітке розуміння: виробництво новин – це біг на довгу дистанцію, тому слід правильно розрахувати дихання і пам’ятати, що, крім високих рейтингів, новини повинні мати високу репутацію…
А від чого, власне, залежить рейтинговість новин: від свіжості та об’єктивності, від харизми ведучого чи від чогось іще? Прокоментуйте, будь ласка.
Усі три складові важливі з поправкою на те, що новини «другої свіжості» – вже не новини. (Усміхається). Погодьтесь, глядачеві набридає нудний комплексний обід-фактаж, яким його щодня годують майже всі наші канали. Розмаїття подають хіба що на десерт, тож рейтинг однозначно створюють ексклюзиви. Це важко, однак саме це – журналістика! Українські журналісти так захопились висвітленням новин, що практично розучились їх розкопувати!
Виходить, що для новин і для ведучого зокрема – найважливішим є…
Важливо пройти між крапельками: не «занудити» інформацію і водночас не скотитись у попсовість подання. Важливо не йти «по верхах» теми, важливо «бути у матеріалі», щоб тебе самого цікавило те, чим ти намагаєшся зацікавити людей по той бік екрана. І, зрештою, важливо бачити очі свого глядача – тільки тоді монолог стає діалогом і продовжується після того, як ти вийшов з ефіру: на вулиці, по телефону в редакції, дорогою на роботу, аж до наступного випуску.
Неодноразово у ЗМІ траплялась інформація, що зміст українських новин сьогодні багато в чому диктує глядач. Чи так це насправді?
Усі розмірковування про те, що формат новин нібито диктує глядач – у вітчизняному телепросторі здебільшого – непереконливе самовиправдання недолугих топ-менеджерів. А сумна правда в тому, що у глядача зазвичай ніхто не запитує. З фокус-групами якщо й працюють, то за принципом «спочатку кинемо дротик, а потім навколо нього акуратненько намалюємо мішень – ось ми й знову поцілили в яблучко!». Та, коли медійники повернуть собі право конструктивного діалогу з власниками і керівниками медіа, у них знову буде діалог із глядачем. Поки що, за винятком кількох каналів, ТБ – окремо, глядач – окремо.
Напевно, все повинно починатися з поваги до глядача?
Звісно ж, глядач не дурніший за нас із вами, він – не збоченець, який хоче крові з перервою на дві години, він не хоче слухати, як бабця з’їла онучку, а онучка – Жучку, та ще й дивитись оперативне відео цих жахливих подій. Він (глядач) заслуговує не на фрагментарні повідомлення «смаженого» сміття, а на системне подання фактів, на мінімальний аналіз подій, відслідковування причинно-наслідкових зв’язків того, що відбувається з усіма нами! Треба, щоб хтось зупинив нарешті цей божевільний політ журналіста з витріщеними очима в перманентному «стендапі», треба, треба…
В одному з інтерв’ю шеф-редактор програми «День СІТІ» Людмила Король підкреслила, що новини мають бути цікавими, зрозумілими і корисними. Чи змінювалась концепція відбору новин на телеканалі? Які критерії на сьогодні?
Ну, це не біном Ньютона, все просто: існує даність – інформаційна картина дня. Намалювати її максимально повно і достовірно – це і є головне завдання під час відбору фактів, які будуть «упаковані» у випуск «Дня СІТІ». Можна сказати, що наша назва й визначає концептуальний підхід до наповнення випуску. (Усміхається). До абсолютно правильних слів Людмили Король додам, що новини СІТІ принципово не втягуються у супровід віртуальних з’ясувань стосунків між політиками – їхню діяльність ми висвітлюємо лише тією мірою, якою вона може позначитись на житті киян! І наш канал принципово ігнорує побутові вбивства тощо, це загальна позиція і керівництва, і команди.
У кадрі ви доволі динамічні та професійні. Чи готуєтесь до ефірів сьогодні? Якщо так, то як?
Як завжди. (Усміхається). Нашу програму не можна «сісти й підготувати». Новини верстають упродовж усього дня. Може бути, що практично перед самим ефіром відбувається подія, яка перекроює весь уже вибудуваний випуск, переставляє по-новому всі акценти, змушує щось забрати, а щось терміново підписати, і це – не форс-мажор, а нормальні будні ньюз-руму.
Майже рік, як ви змінили місце роботи. Не шкодуєте? Як вам працюється на СІТІ?
На СІТІ є головне, без чого повноцінні новини існувати не можуть, це – команда. Другий, не менш важливий момент – солідарна позиція керівництва і колективу (не пункти директиви, а загальний погляд на принципові моменти), ну і третє те, що топ-менеджери тут – професійні телевізійники з доволі серйозним послужним списком. Тут є те конструктивне прагнення, яке майже зникло із журналістських колективів, – підніматися не кар’єрними, а професійними сходинками.
Нещодавно я бачила в новинах, як співробітники СІТІ озеленювали територію телеканалу і з натхненними обличчями висаджували дерева і кущі. Це було щось на кшталт телесуботника?
Малувато берете – це майже двомісячник! (Усміхається). Очевидно, ви стали свідком старту акції каналу СІТІ «Повернімо Києву статус найзеленішої столиці Європи». Не можна обурюватись, що столична влада мало робить для міста, якщо сам зробив для нього ще менше, правда?
Тому ми звертаємось до кожного киянина: повернімо Києву його зелене вбрання, не очікуючи офіційних кроків офіційної влади. Зробімо це самі – просто тому, що ми любимо це місто! А почали ми із себе – засадили ялівцем і туями алейку перед каналом – і вже охрестили її «Зелений СІТІ»!
Володимир Задорожний, заступник генерального директора телеканалу СІТІ, обіцяв телепідтримку всім, хто візьме участь у цій акції. Як це втілюватиметься в реальне життя?
Ми справді готові показати в новинах людей, які, замість того щоб обривати телефони відповідних інстанцій зі скаргами, власноруч озеленюють простір довкола себе. Все дуже просто: хочете потрапити у «День СІТІ» – телефонуйте на телеканал, і наша знімальна група вирушить до вас! Реакція киян, до речі, була миттєвою: перехожі зі словами підтримки почали підходити, щойно СІТІ вийшов з лопатами на вулицю, а телефони розгарячіли, варто було тільки оголосити акцію в ефірі. Першими, кого ми покажемо, стане школа у Святошині. Учні, вчителі та батьки засадять шкільний двір – це чудова новина, і ми із задоволенням покажемо цих прекрасних киян – і маленьких, і дорослих!
Ніна Герасименко
