Сергій Балюк – єпископ Християнської Євангельської Церкви Живого Бога, головуючий в Українській Міжцерковній Раді, автор та ведучий телевізійної культурно-просвітницької програми «Призначення». В інтерв’ю для «Новомедіа» розповідає про свій досвід співпраці зі ЗМІ та дає поради християнським журналістам.
– Сергію Васильовичу, Ваша різностороння діяльність часто привертає увагу журналістів. Який у вас досвід співпраці зі ЗМІ?
– За роки моєї діяльності доводилося багато разів розмовляти з журналістами різних газет, журналів, і телеканалів. Ми співпрацювали в багатьох напрямках. Я вважаю, що християнам дуже важливо налагодити контакт зі світськими ЗМІ, щоб вони з перших рук мали правдиву інформацію про ту чи іншу ситуацію, мали коментарі від різних священнослужителів з різних питань суспільно-політичних аспектів життя держави.
– Деякі християнські лідери уникають розмов з журналістами, остерігаючись невірного тлумачення їх слів. Чи вважаєте Ви необхідним ризикувати, спілкуючись зі ЗМІ?
– Інколи журналісти шукають чогось сенсаційного, а коли від них приховується інформація, то вони її все ж таки знаходять, але показують в негативному світлі. Журналістика повинна бути більш конструктивною і позитивною стосовно церкви. Звичайно, знайдуться ті, хто захоче перекрутити слова священнослужителя на свій лад, але я вважаю, що не треба боятися діалогу зі ЗМІ. Якщо в них хороші наміри, то чого б нам з ними не співпрацювати?! Релігійні діячі можуть бути не до кінця зрозумілими, тому потрібно шукати таку мову, яка б була прийнятною для звичайних людей.
– Ви як пастор церкви маєте прес-центр у себе?
– Коли я жив в Мукачевому, в нашій церкві ми мали медіа-центр. Ми надавали необхідну інформацію для ЗМІ, і самі робили матеріали. Проте коли ми хотіли, щоб наш сюжет показали на телебаченні чи розмістили в газеті, з нас за це просили гроші. Матеріали релігійної тематики чомусь сприймають як рекламу. Але це чудово, коли у ЗМІ є журналісти, які усвідомлюють актуальність нашої теми. Особливої зацікавленості нашою церквою з боку ЗМІ ми не помічали. Але коли ми працювали з циганами, організовували концерти, це привертало увагу журналістів. Наша прес-служба готувала прес-релізи та інші матеріали для них.
– На вашу думку, чи потрібен піар церквам?
– Церквам потрібні стосунки зі ЗМІ. Кожна християнська громада повинна мати стосунки з громадськістю. Якщо церква не має цього, це вже закритий монастир, але сьогодні навіть і при монастирях налагоджені ці зв’язки. Бог пішов в світ. Церква, яка не має цих зв’язків, це закрите акціонерне товариство, яке обслуговує тільки членів цього закритого товариства. Піар має два значення – порожня реклама, в якій нема змісту. І я проти цього. Ісус сказав, якщо робиш добрі діла, нехай ліва рука не знає, що робить права. Тобто, якщо церква існує тільки для того, щоб показати, яка вона є, то такого піару не треба. Церква повинна показати живого Христа, співпрацюючи зі ЗМІ. Я – за піар як зв’язки з громадськістю, але я проти піару, який прославляє виключно якусь церкву чи деномінацію.
– Нам відомо, що Ви пробували себе в ролі журналіста. Розкажіть про програму «Призначення», автором і ведучим якої Ви є?
– Програма «Призначення» розрахована на всіх людей. Я запрошував до студії відомих діячів. Ми спілкувалися на різні теми, наприклад, вплив християнства на культуру та історію, роль батька в сім’ї, роль Біблії в українському суспільстві та інші.
Я запрошував Василя Будзишина, ми говорили про єдність церков; з політологом Полохалом говорили про глобальне призначення України, з Михайлом Туркуняком – про переклади Біблії, зі співачкою Мариною Одольскою – про роль матері, зі співаком Олегом Майовським – про роль батька в родині; з професором Миколою Тимошиком – про місце книги в формуванні нації; з Людмилою Филипович з Інституту філософії – про призначення церкви; з Берегінцем – про українську культуру.
Всього я записав 45 програм. Вони вже транслюються на християнських телеканалах. Я дуже хочу, щоб вони пішли на світські телеканали. Адже це не релігійні програми, а суто культурно-просвітницькі.
– Є віруючі журналісти, які працюють в світських ЗМІ. Як Ви вважаєте, може християнам краще працювати виключно в релігійних ЗМІ?
– Церква як інститут повинна мати свої внутрішні засоби масової інформації, цього вимагає життя. Такі ЗМІ висвітлюють діяльність релігійної громади, її бачення, здобутки і досягнення. Тому треба створювати окремі видання – для людей, які є в церкві, і для тих, хто зовні, аби такі люди знайомилися з діяльністю християнських громад. Буде неправильно кинутися тільки в світські засоби масової інформації, або розвивати тільки релігійні ЗМІ. Я бачу розвиток цих двох паралельних напрямків.
– Вам відома Асоціація журналістів «Новомедіа». Як Ви вважаєте, навколо чого слід єднатися професіоналам від медіа?
– Обов’язково треба мати єдність між християнами-журналістами. Треба, щоб таке об’єднання було широким. Глобальне бачення, як на мене, – об’єднання професіоналів, які будуть допомагати суспільству змінитися згідно християнських принципів. Йдеться не про принципи якоїсь окремої церкви, а саме про загальні – християнські. Віруючі медійники мають виступати єдиним фронтом проти аморальності, яка є навколо, такі люди покликані формувати свідомість української нації. Це – загалом. Крім цього, кожен окремий член «Новомедіа», звісно, розвиває внутрішньо церковні засоби масової інформації своєї громади.
– Ваші побажання новомедійникам.
– Хай Бог дасть помазання організувати всіх християн-журналістів, дасть правильне консолідуюче бачення, єдину платформу, де не будуть розділятися на протестантів-євангеліків, католиків і православних. Хай це буде потужна сила, яка не допустить прихід зла в Україну через засоби масової інформації. Бажаю, аби ви були силою, яка принесе чистий струмінь води в каламутну цивілізацію. Моє побажання: ніколи не йти на компроміс зі злом. Стійте за правду, за віру Христову! Нічого не бійтесь, не піддавайтесь модним віянням, тому що є популярне, але разом з тим дешеве. Шукайте не того, щоб бути прославленими тут на цієї землі, але шукайте, щоб Бог вас прославив в вічності.
Тетяна Пінчук, Асоціація «Новомедіа»
