Зустріч відбулася 20 червня. У першій частині спілкування Марія, яка за хибним звинуваченням провела в полоні «ЛНР» більше року (з січня 2015 року по березень 2016-го), розповіла про те, як вона особисто сприймала події Майдану восени 2013 року, і як на них відреагували жителі Луганська. Журналістка, що співпрацювала з газетою «Свободный репортер» і з іншими ЗМІ, описала й подальші події — а саме те, як антиукраїнські сили, яких надихав приклад Криму, почали розхитувати ситуацію і захоплювати адміністративні будівлі в місті.
Марія від початку Майдану брала участь у публічних акціях, які проводили проукраїнські луганчани, сподіваючись, що це допоможе звільнити країну від корупції. Але те, що відбувалося в Києві, в Луганську висвітлювалося зовсім не так, як це було насправді. Людей запевняли в тому, що Майдан влаштували якісь «фашисти» і залякували цим. Втім, за словами Марії, більшість жителів її міста були пасивними й не брали участь в політичному протистоянні. Перехід до так званої ЛНР відбувся, з одного боку, завдяки не найбільшій, але дуже активній і агресивно налаштованій категорії людей, що жадала приходу російської влади, з іншого боку, завдяки місцевим посадовцям, які, маючи в своєму розпорядженні міліцію,ніяк не протидіяли заворушенням. Допомагали місцевим сепаратистам і заїжджі «гастролери»…
Марія вважає, що українських волонтерів не можна звинувачувати в тому, що вони зробили мало для протидії сепаратизму в таких містах як Луганськ і Донецьк, бо за умови, коли сама влада фактично стає на бік сепаратистів, ще більш великі жертви серед українських активістів були б марними.
До моменту, коли потрапила в полон у 2015 році, Марія висвітлювала ситуацію в Луганську для українських ЗМІ: «У нас не было воды — я об этом писала. У нас не было света пять месяцев — я делала об этом материал», — згадує Марія.
Присутні взяли участь в обговоренні, яку роль зіграли ЗМІ обох протидіючих сторін у тому, як розвивалися події в Луганську.
Дивиться відео про це:
Також дивиться частину 2: Розповідь про полон
