Дуже багатьох редакторів та журналістів (як в Україні, так і в світі) сьогодні цікавить те, як створити цікаве медіа в Інтернет, якою є специфіка інтернет-аудиторії, і що буде з газетами та Інтернет у майбутньому. Про це – у матеріалі директора Центру підприємництва у цифрових медіа, створеному у Кронкайтській Школі журналістики і масових комунікацій при Університеті штату Арізона.

Перетворюючись «з пасивних споживачів медіа на активних користувачів … ми будемо змушені насаджувати всьому суспільству принципи, які зводяться до критичного мислення та благородної поведінки».

Ця стаття була частково адаптована з есе, яке Гілмор підготував у 2008 році як частину проекту під назвою «Media Re:public project», який виконувався у Центрі Беркмана з питань Інтернет та Суспільства, що у Гарвардському університеті. А взимку 2008 року, у черговому випуску бюлетеня Nieman Reports, Персіфон Міл, керівник цього проекту, продовжив обговорення теми у публікації під назвою “Media Re:public: My Year in the Church of the Web.” 

В еру демократизованих засобів інформації все більше людей володіють інструментами створення медіа. Персональний комп’ютер, яким я користуюсь для написання цього есе, обладнаний інструментами для створення та редагування медіа такої глибини, що я навіть не можу одразу вивчити всі їхні можливості. Один з пристроїв, яким я постійно користуюсь, підтримує запис та відтворення відео, може працювати як фотоапарат, записує аудіо, надсилає та отримує текстові повідомлення та здійснює функцію «GPS location» – все це на додаток до інших інструментів, які роблять його потужним пристроєм створення медіа (до речі, це ще й телефон).

Не менш важливим у світі демократизованих медіа є те, що ми можемо зробити наше творіння загальнодоступним. У випадку традиційних ЗМІ ми щось виробляли, здебільшого на підприємствах, і потім розповсюджували – перевозили вантажівками чи передавали в ефір отримувачам, за принципом «один – багатьом». Нині ми створюємо медіа та публікуємо їх онлайн. Ми робимо їх доступними; люди приходять і отримують їх. Звісно, тут також присутній елемент розповсюдження – шляхом інформування людей про існування можливості отримати інформацію. Але ключовим фактором у світі «один – одному» чи «багато – багатьом» є наявність та доступність.

Така демократизація надає людям, які були переважно споживачами, можливість бути творцями. За невеликою кількістю винятків, ми всі стаємо останніми, так само як і першими, хоча в різній мірі. А ще більш надихаючим є те, що деякі творці починають співпрацювати. 

Що це означає? З одного боку, на відміну від паніки серед співробітників газет, чиї робочі місця зникають, крах нашої олігопольної системи засобів інформації та журналістики є гарною новиною, а не загрозою. Більше того, мене вже не турбує недостатня пропозиція журналістики – адже починається епоха її достатку. Ми матимемо величезну кількість інформації і журналістики, в деякому розумінні навіть занадто велику.

Чому, враховуючи крах газет та інформаційної галузі загалом, ми повинні вірити в розквіт і буяння? Лише погляньте довкола! Кількість експериментів у нових медіа вражає і підбадьорює. Підприємці швидко діють, щоб бути піонерами у наданні новин вже завтра. Філантропічні організації заповнюють прогалини, які вони виявляють у тому, як медіа висвітлюють те, що відбувається. Навіть динозаври традиційних засобів масової інформації намагаються, можливо запізно, адаптуватися до змін, які поставили їх у таке скрутне становище – тобто перейти від монополій та олігополії до дійсно конкурентного ринку.

Більшість наших експериментів з новими моделями журналістики та бізнесу будуть невдалими. Такою є природа нових і початкових культур. Але навіть невеликий відсоток успішних експериментів все-таки становитиме велику цифру, оскільки так багато людей роблять спроби. Ми ніколи не матимемо недостатню пропозицію, і ми ніколи не повинні припиняти спроби покращити ситуацію. 

Але для того, щоб забезпечити корисність та правдивість цього потоку інформації, нам доведеться переглянути відносини із медіа. У системі координат «пропозиція – попит», яка працює на всіх ринках, включаючи ринок ідей та інформації, ми повинні мати кращий попит, а не лише більшу пропозицію. Для забезпечення такого попиту нам необхідно перетворитися з пасивних споживачів медіа на активних користувачів. Досягнення останнього вимагатиме від нас насадження у нашому суспільстві принципів, які зводяться до критичного мислення та благородної поведінки.

Навіть ті з нас, хто створює різноманітні медіа, залишаються – і завжди залишатимуться – скоріше споживачами, ніж творцями. Для всіх нас у цій категорії, принципи (які висвітлені нижче) базуються на здоровому глузді. Назвемо їх скептицизмом, судженнями, розумінням та звітуванням.

Збільшення кількості медіа вимагає від нас більшої активності як від споживачів – як для управління потоком даних, який щодня виливається на нас, так і для підвищення точності оцінки того, що ми насправді бачимо. І коли ми створюємо медіа, яке слугує інтересам громаду чи виконує роль журналістики, ми повинні розуміти, що значить бути журналістом, а також як ми можемо покращити якість чи збільшити корисність інформації. А це, в свою чергу, веде до нового рівня медіа-грамотності, основні принципи якого є однаковими і для споживачів, і для творців. Ці категорії будуть перетинатися під певним кутом – так само як і їхні принципи, кожний з яких вимагає активного, а не пасивного, підходу до медіа. 

Проект «Mediactive» складається з книжки та веб-сайту, і робить багато чого для того, щоб бути свого роду «посібником користувача» з демократизованих медіа та переконувати пасивних споживачів перетворюватися на активних користувачів. 

Активні користувачі медіа – не «споживачі»

Абсолютно все сприймайте скептично. Ми ніколи не можемо вважати абсолютно достовірним те, що читаємо, бачимо, чуємо та чим ми користуємося. Це стосується інформації як з традиційних інформаційних агентств, блогів, онлайн відео так і будь-якої іншої вже відомої форми чи форми, яка ще буде винайдена.

Хоча скептицизм і є важливим, не сприймайте все в рівній мірі скептично. Ми всі маємо внутрішнє «мірило правдоподібності», в основі якого переважно лежать освіта й досвід. Ми повинні впровадити в цифрових засобах інформації більш досконалий рівень аналізу, адаптований з того, що ми вивчили за легших часів, коли існувало лише декілька першоджерел інформації, але який виходить далеко за його межі. Важливий момент: деякі речі заслуговують негативної довіри; тобто, вони повинні бути вдосконалені до рівня нульової довіри. 

Виходьте за межі вашої особистої зони комфорту. Ефект «печери з відлунням», – тобто наша схильність, як людей, шукати інформацію, з якою ми ймовірно погодимося, є загальновідомим. Для того, щоб бути добре поінформованими, ми повинні шукати ті джерела інформації, які пропонують нові перспективи та ставлять під сумнів наші припущення, і уважно їх вивчати. Сьогодні як ніколи це легко зробити завдяки величезній кількості новин та досліджень, що наявні в Інтернеті. Якщо ми не є безжальними самі до себе, ми не можемо очікувати більшого від інших. 

Ставте більше запитань. Цей принцип має багато назв: дослідження, звітування, домашня робота тощо. Чим більш особистою і важливою ви вважаєте тему, що вивчається, тим необхіднішим стає слідкування за засобами інформації, які висвітлюють її. Постійне навчання сприймається нині як основний принцип, який також стосується і нашого використання медіа. 

Розумійте й вивчайте медіа-технології. У суспільстві, насиченому засобами інформації, ми повинні знати, як функціонують цифрові медіа. Технології створення медіа перетворюються на друге «я», принаймні для молоді. Не менш важливо розуміти способи використання медіа тими людьми, які мають на меті переконання та маніпулювання. Крім того, ми повинні допомагати одне одному у встановленні того, хто здійснює маніпуляцію. 

Створення медіа, коли довіра має важливе значення

Виконайте домашню роботу, а потім зробіть ще щось на додаток. Неможливо знати все, але гарні репортери намагаються дізнатися з кожної теми якомога більше. Краще знати набагато більше від опублікованого, аніж залишати великі діри в статті. Найкращі репортери завжди мають бажання зробити ще один дзвінок і звіритися ще з одним джерелом, тому, що вони переживають, що факт чи факти, який чи які вони ще не вивчили, можуть мати найбільше значення. 

Завжди все перевіряйте. Точність є відправним пунктом будь-якої серйозної журналістики. Перевірте факти, а потім ще раз їх перевірте. Фактологічні помилки, особливо ті, яких легко можна було уникнути, підривають довіру більше, ніж будь-які інші помилки. 

Будьте чесними з усіма. Щоразу, коли ви намагаєтеся щось пояснити з нейтральної точки зору або щось обговорюєте з конкретної позиції, чесність має велике значення. Ви не можете бути повністю чесними. Люди сприймають все, що ви сказали, з власної точки зору, але зусилля є більш ніж вартим труднощів. Як і всі ці принципи, чесність є безкінечним процесом, а не результатом.

Мисліть незалежно, особливо стосовно власних упереджень. Бути незалежним багато що значить, але незалежність мислення може бути найважливішою. Ті, хто створює медіа, а не лише споживачі, мусять діяти поза межами особистих зон комфорту.

Практикуйте прозорість самі й вимагайте цього від інших. Це є важливим не лише для журналістів-громадян та інших нових творців медіа, але й для тих, хто працює в традиційних ЗМІ. Прозорість може мати різний вигляд та міру. Наприклад, блогери повинні викривати упередженість. Журналісти, які працюють у традиційних медіа, можливо, й обіцяли кожний окремо не мати конфлікту інтересів, але це не означає, що вони неупереджені. Вони повинні допомагати своїй аудиторії розуміти, що і навіщо вони роблять у процесі своєї професійної діяльності. 

Хто повинен навчати цим принципам? Батьки і школи, звісно, повинні відігравати в цьому провідну роль. Але трагічно те, що журналістські організації протягом останніх років не зробили це одним з своїх головних завдань. Якби вони це зробили, можливо, не мали б таких проблем, як сьогодні. Оскільки допомогли б людям краще розуміти, що ми всі повинні зробити для того, щоб мати такі новини та інформацію, які нам потрібні. 

Ці принципи є лише початком серйознішої розмови. У моєму новому проекті під назвою «Mediactive», який охоплює книжку, яку я пишу, веб-сайт (mediactive.com) тощо, я маю намір досліджувати способи сприяння вихованню нового покоління активістів-користувачів медіа та кращої журналістики загалом. Більше всього, я маю намір посприяти виникненню суспільства, в якому критичне мислення сприйматиметься не просто як цікава концепція, а як важлива частина нашого повсякденного життя. 

Автор – Ден Гілмор є директором Центру підприємництва у цифрових медіа, створеному у Кронкайтській Школі журналістики і масових комунікацій при Університеті штату Арізона. Він є автором роботи під назвою “We the Media: Grassroots Journalism by the People, for the People,” яка була опублікована «O’Reilly Media» у 2004 році. 

Ден Гілмор, Nieman Reports.

Переклад: Редакторський портал.