Про важливість формування бази джерел, співпраці з МЗС та знання історії – екс-працівники міжнародного відділу служби новин телеканалу Інтер.
Формуйте бази джерел, вивчайте і аналізуйте їх
Цінність кожного журналіста великою мірою визначається кількістю та якістю його зв’язків. Для міжнародника в існуючій ситуації зв’язки з реальними людьми на місцях у більшості випадків замінюється базою інтернет-джерел, звідки можна взяти інформацію. З потоку новин виокремлюйте цікаві сайти, сортуйте їх за наявністю оригінального контенту. Це кропітка робота, яка не припиняється ніколи.
Сформуйте за кожною темою чи регіоном «топ» джерел, яким ви довіряєте найбільше – їх читатимете першими. Додайте до свого каталогу також локальні видання, тематичні блоги – вони можуть першими повідомити новину чи опублікувати цікаві подробиці та свідчення очевидців. Новина має бути підтверджена з кількох незалежних одне від одного джерел – це стандарт якісної журналістики.
Аналізуйте та зіставляйте ці джерела, зробіть для себе каталог посилань у вибраному браузера чи базу даних, оформіть їх у блог-постинги, в яких легко орієнтуватися за тегами. Періодично робіть бек-апи.
Головними критеріями для відбору джерел можуть бути:
1. Наближеність джерела до місця події, його унікальність.
2. Оперативність, періодичність оновлення.
3. Ступінь аналітичності і поінформованості.
4. Ідеологія джерела, наближеність до влади або опозиційність, ступінь незаангажованості.
5. Ступінь впливовості, поширеності в конкретній країні, регіоні.
Така база дуже допоможе під час відряджень – варто лише записати вибране браузера на флешку чи зробити експорт розсилок рідера в xml-файл.
Пишіть за першоджерелами
Сформувавши базу, користуйтеся нею. Вона стане тим, що реально буде відрізняти вас від більшості журналістів, що не мають такої бази і користуються лише загальновідомими джерелами. Так, авторитетні міжнародні інформаційні агенції на кшталт, Assosiated Press, Reuters та AFP вважаються зразковими, проте :
по-перше, у них своя інформаційна політика, яка не завжди співпадатиме з вашою – якщо подивитись на відеоновини Reuters про Колумбію, життя там складається з автобусних аварій, паводків та вилучення партій кокаїну – вас же можуть цікавити інші теми;
по-друге, у країн-засновників є історично обумовлені інтереси в цих країнах, і вони подаватимуть інформацію у певному ключі і під певним кутом, тоді як з України картина може виглядати зовсім інакше;
по-третє, за найвідомішими джерелами писатиме більшість ваших конкурентів, а однакові сюжеті і статті дратують аудиторію і викликають нарікання на журналістів в цілому;
по-четверте, великі агенції підганяють інформповідомлення під свої формати, в яких можуть загубитися цікаві деталі і занадто спроститися картина подій загалом.
Ознайомившись із локальними джерелами, журналіст може поглянути на подію очима людей, яких ця подія зачіпає безпосередньо. Це допоможе уникнути викривлення інформації та подання її з позиції західних держав, і ви не наразитеся на ноти протесту з посольств, які зазвичай відстежують статті і сюжети про свої країни.
Не повторюйте чужі меседжі
Найлегший спосіб подання міжнародних подій – начитатися джерел і переказати їх своїми словами. Репортер, який працює з місцевими політиками, ставиться до них критично і розуміє, що їхнім словам часто не можна вірити і треба читати між рядків. До закордонних політиків та інших діячів світового масштабу довіра підсвідомо більша. Насправді до них варто бути ще критичнішими, адже для них ставки ще вищі. Увага світу вихолощує формулювання в їхніх виступах, тому шукати смисл між рядків доведеться ще прискіпливіше. Але хороший міжнародник тим і відрізняється від поганого, що бачить геополітичні зміни не на рівні деталей, які згодовують обивателям, а на рівні ідей, які планують політики.
Вивчайте іноземні мови
Не можна бути хорошим міжнародником без хорошого знання англійської. Вельми бажане володіння хоча б на середньому рівні ще однією-двома мовами міжнародного спілкування. Це перш за все німецька та французька – мови, якими спілкуються політики європейських країн. Іспанська, арабська та китайська дадуть вам значну фору у відповідній спеціалізації.
Привчіться користуватися гуглом для перекладу з незнайомих мов. Рівень перекладу зазвичай достатній для того, аби отримати загальне уявлення про зміст матеріалу.
Читайте в оригіналі книжки, дивіться фільми з субтитрами мовою оригіналу, розвиньте в собі звичку заглядати до словника за кожним невідомим словом. Найкращий онлайн-словник для тих, хто володіє російською – multitran.ru.
Контактуйте з посольствами
Ходіть на щотижневі брифінги в МЗС – вони можуть бути нудними, але там ви познайомитесь із дипломатами, через яких можна отримати інформацію, яка вас цікавить. За тривалої та успішної співпраці з МЗС, його прес-центром та дипломатичними представництвами можна звернутися до них по допомогу за терміновим оформленням візи чи за сприянням у роботі за кордоном. МЗС – вища інстанція для посольств України в інших державах, а працівники посольств можуть бути дуже корисні у здобутті інформації та доступу до людей, допомоги при організації вашого пересування невідомою вам країною. Дипломати іноземних представництв можуть на ваше прохання озвучити офіційну позицію їхньої держави щодо тієї чи іншої події, надати інформаційні матеріали, зорієнтувати відносно додаткових джерел інформації.
Бажано ставити до відома вітчизняних дипломатів про своє перебування в країні у разі, якщо журналістська робота буде пов’язана з небезпекою. Іноді трапляються випадки, коли посольство надто опікується українськими журналістами і навіть намагається використати їх появу у себе для створення піар-матеріалів про свою роботу, інтерв’ю посла тощо – у цьому випадку журналіст має сам визначати, чи потрібно це йому чи ні, і прагнути не потрапляти у залежну ситуацію, яка не дозволить виконати головне завдання. Зазвичай все ж співпраця з посольством може принести значно більше користі, ніж перешкод.
Підписуйтесь на розсилки офіційних відомств
Створіть у пошті мітку для повідомлень від офіційних структур, посольств – чи по мітці на кожну структуру, чи по мітці на країну чи тематику – і за допомогою фільтрів скеруйте туди розсилки. В середньому 79-80% таких повідомлень не варті уваги, проте решта, прочитані оперативно, можуть стати приводом для статті чи сюжету – ви розкручуватимете тему паралельно з журналістами New York Times, тоді як поганий міжнародник візьметься за неї, лише прочитавши переклад таймсівської статті в ИноСМИ.ру.
Спеціалізуйтесь
Глибоко знати всі аспекти політики та економіки світу та зв’язки між ними нереально принаймні перші кілька десятиліть збору даних. Тому краще обрати собі спеціалізацію за регіоном (Європа, Азія, Близький Схід, пострадянські країни тощо) чи тематикою (збройні конфлікти, глобальні економічні тенденції, європейська та євроатлантична інтеграція та інші). Від міжнародника традиційно вимагається орієнтуватися у всіх головних світових подіях, але на рівні аналізу треба обрати якусь частину з них.
Вивчайте історію та традиції
Не обмежуйтеся стеженням за поточними новинами. Поглиблюйте свої знання з історії та традицій окремих країн. Багато подій, що відбуваються сьогодні, є продовженням процесів багаторічної, а подекуди й багатовікової давності. Хороший міжнародник мусить бути обізнаний з тим, що передувало події – глибокий бекграунд дозволить зрозуміти її значення в історичній перспективі, спрогнозувати наслідки та зробити висновки. Поганий міжнародник лише переказує події та ретранслює меседжі, не допомагаючи своїм читачам чи глядачам розібратися у суті подій та зрозуміти логіку формування історії.
Вивчення культурно-психологічних рис та особливостей окремих націй та країн дозволить міжнароднику легше находити спільну мову з їх представниками, розуміти причини їх дій, вчинків, відкриє розуміння, чому подія всередині країні сприймається по-іншому, ніж країнами-сусідами і, наприклад, ніж буде сприйнята в Україні. У відрядженні знання історії, традицій, етичних норм та основ мови допоможе зробити кращий матеріал, а іноді – і врятувати від серйозних проблем.
За матеріалами Медіаграмотність
