Програма «Говорить Україна» від 25 вересня про те, чи потрібно віддавати дітей на всиновлення одностатевим парам, показала, що все частіше у медійників «мізки навиворіт». Чи не забули телевізійники, де й для кого працюють? Репліка на статтю постійного автора «Телекритики» Інни Долженкової «“Говорить Україна” перевернуло мізки».
Чи перевернуло мізки «Говорить Україна»?
Дяка Богові, що тєліка я майже не дивлюсь – бережу нерви. Але постійно читаю сайт «Телекритика». Цього достатньо, аби бути в курсі останніх медійних новин. І саме завдяки матеріалу Інни Долженкової «”Говорить Україна” перевернуло мізки» дізналася про таку собі програму, в якій знову говорили про бідних-нещасних геїв і лесбійок, яких не приймає «гомофобне» українське суспільство. Матеріал авторки здивував. Тому вирішила переглянути програму (на свою голову) особисто, аби зробити власні висновки. На жаль, вкотре переконалася, наскільки вправно медійники маніпулюють свідомістю глядачів.
Всі сорок хвилин ефіру мене не полишало запитання: «Невже мізки медійників перевернулися настільки?» Сидять собі двоє німецьких любителів хлопчиків, розповідають, як виховують сина й доньку, як люблять театри, читання книжок і як геям необхідно лишень одне-єдине – аби їм не заважали жити й залишили їх у спокої. Йоли-пали… А хто вам у Європі заважає жити? Ви там, здається, уже всіх своїх збочених прав добились, уже всі вас там люблять і сидять спокійно, не висовують носа. Чого ви до нас припхалися? Точніше, чого раптом у прайм-таймі «Говорить Україна» вирішила поговорити про всиновлення дітей одностатевими парами? У нас що, проблем інших немає? Чи рейтинги вже впали настільки, що канал вирішив перетерти популярну нині тему?
Я не погоджуюсь із саркастичною тезою пані Інни про те, що телевізійники подавали інформацію про дозвіл реєструвати одностатеві шлюби за кордоном «у такому ключі, мовляв, люди добрі, подивіться, що там (в Європі – прим. авт.) коїться, вони ж хочуть зруйнувати наші родинні цінності, а деякі політики прагнуть туди інтегруватися! Та це ж смерть моралі!». Ви вважаєте, що телевізійники мають показувати «прєлєсть» одностатевих шлюбів? Розповідати про те, що коли хлопчик любить хлопчика, то це нормально?
Нормальність ненормального на ТБ
Якщо у хлопців піде збій по фазі й вони раптом вирішать стати геями, як ми будемо розмножуватись? Як і чим би мужик не крутив, але завагітніти ну ніяк не зможе. То що, будемо вимирати? Чому Європа так уперто насаджує нам нормальність ненормальних стосунків? Та тому що в себе вже догрались у толерантність – народжувати нікому. В них і до того проблеми з цим були, а тепер тим більше. Тому й добиваються, аби й українці полюбили представників одностатевих стосунків, щоб за нашими малими в дитбудинок приїздити.
Впертий захисник геїв і лесбійок Тетяна Монтян на цій ноті одразу б голосно розсміялася й заперечила: «А що, краще, щоб жили у дитбудинках? Чи у сім’ї, де батько-алкоголік?» Між іншим, саме це неодноразово казала під час ефіру. Як послухаєш цю жінку, то в нас узагалі нормальних сімей немає – всі бухають, колються, б’ються. Найцікавіше, що Монтян сама мати і її діти виховуються в традиційній сім’ї. В її родині також бухають, колються і б’ються?
Тренд – здоровий глузд
Дивним видається й висновок авторки матеріалу про спрогнозований перебіг подібної теми в малахівському шоу «Пусть говорят». «Бадьорі бабусі, основний контингент малаховського шоу, для початку гостей-гомосексуалів освистали б, а далі в бій пішла б важка артилерія у вигляді мовчазних качків із “желєзок”. Ну, ці би мокрого місця не лишили від “п…сів”. Такий уже в Росії тренд після ухвалення закону про заборону пропаганди гомосексуалізму». Пані Інно, це не тренд. Це здоровий глузд. На щастя, в Росії не колисаються з толерантністю. Це в нас не можуть визначитися, пропаганда збочень – погано чи добре? Якісь схибнуті мужики-депутати, чесне слово.
Автор згадує про парочку геїв Максима й Олександра: «Останні не побоялися вийти на люди, тримаючись за руки. Можна лише уявити, чого їм це коштувало в атмосфері нетерпимості до “інакших”, яка поки що переважає в Україні». Яка нетерпимість до інакших? Ви, взагалі, про що? Геїв що, дубасять на кожному шляху? Чимось погрожують? Уявіть, щоб так вийшли за ручки років зо п’ять назад. Та борони Боже. Про такі свої захоплення сказати соромно було. Тепер дожилися. Зараз цих «закоханих» почнуть тягати по всіх каналах, щоб розповідали, як воно, бути геєм у «гомофобному» українському суспільстві. Взагалі, що за слово таке «гомофоб»? Якесь алогічне. Геїв же ніхто не боїться. Якби «гомофоби» боялися, то заткнули б рота й сопіли б у дві дірки.
Так от. Потім із Максима й Олександра можуть почати ліпити нових звьозд а-ля травесті-діва Монро (ще одна героїня програми). Хто про неї (чи про нього?) знав, поки ця (чи цей?) Монро не намалювала вуста, не наліпила вії, не начепила панчохи на свої чоловічі мускулисті ноги і не поголила фейса? І вчепилися медійники в ту Монро як у «достояние» країни. Тьфу, дивитися гидко.
Було б дивно, якби в подібному матеріалі не згадали представників «Свободи». Така собі традиція серед медійників. Але автор матеріалу помиляється, що представники «Свободи» наситили б повітря програми щільними матюками. Помиляється, бо не тільки вони б наситили. Я не підтримаю «Свободи». Вона мені не подобається з багатьох причин. Але не треба змішувати поняття. Ті, хто виступає проти пропаганди, це не тільки несучасні бабусі, свободівці, відстала молодь і так далі. Це нормальні люди. І не треба з мене, нормальної українки, робити дебілку, яка не розуміє «любові» геїв.
Хай геї любляться з ким, як і де завгодно. Але – вдома, щільненько зачинивши двері, штори, щоб ніхто не бачив тієї срамоти. На їхній особистий простір ніхто не зазіхає, ніхто не приходить до них ввечері й не вивалює брудну білизу по типу «на, поперебирай». Так чого ж приходять зі своїми, вибачте, трусами до мене? Кажете, «перемикай канал, як щось не подобається». Пропустимо риторичне запитання «з якого дива?». І згадаємо, що одна справа, коли дивишся шоу, де тема випуску – пропаганда збочень. Це начебто твій вибір. І зовсім інша, коли дивишся шоу про схуднення і тут, як кажуть в Одесі, здрастє вам через вікно.
Шоу про схуднення чи про труднощі кохання лесбійок?
12 вересня команда «Зважені та щасливі» вирішила додати перченого (наче шоу без того несмачне) в свою програму. Сидимо з мамою і бабусею на дачі, вболіваємо – і тут бац… Нам починають розповідати, як парочка учасниць-лесбійок з’ясовує, хто кого любить, що їх не влаштовує в їхніх стосунках і т.д. До того ж подібна, вибачте, херня повторюється декілька разів. Це шоу про схуднення чи про те, як важко живеться лесбійкам, га?
«Сміливі жінки, які не побоялися розповісти про таке в НАШІЙ країні» з шоу таки вилетіли. Я й моя родина не маємо нічого проти них як жінок. Вони молодці, що вирішили змінити власне життя. Але з якого переляку в шоу про схуднення маю слухати про те, яке в них кохання і складнощі у стосунках? Нафіга мені потрібна ця інформація? А якби поруч зі мною сиділи мої діти й запитали, чого це тьотя любить тьотю?
Я ще раз повторюся, проти самих жінок-лесбійок (як і чоловіків-геїв) не маю нічого особистого. Але мені не цікаве їхнє особисте життя. Я не хочу, щоби прихильники ненормальної любові розповідали мені про свої труднощі і складнощі.
Тим, хто, багровіючи, висолопивши язика, поспішить назвати мене гомофобкою, селючкою, старомодною, нерозуміючою, нелюблячою, латентною, дурною, скотиною і далі (тут вже у кого яка фантазія), будь ласка, не напружуйтесь. Я в курсі «дєла». Просто поки я в нормальній більшості, поки в моїй країні хлопчики традиційно люблять дівчат і навпаки, діти читають казки про те, як принц закохався в принцесу, а не принца, поки в магазинах немає цілих стендів із подарунковими листівками для одностатевих пар, я буду виступати проти пропаганди збочень на каналах, де в менеджменту час від часу абсолютно вирубаються мізки.
«Те, що зробив Олексій Суханов у середу, 25 вересня, без перебільшення можна вважати переворотом у мізках». Такий собі переворот, пані Інно… Насправді «Говорить Україна» не перевернуло мізки. «Говорить Україна» показало, що з мізками в них проблеми. А нам, глядачам, залишається ще більше фільтрувати те, що показують в ефірі. Бо далі на шляху до так званої євроінтеграції буде ще страшніше й сумніше.
Від «Телекритики». Теми, підняті в програмі «Говорить Україна», а також у статтях Інни Долженкової та Зої Нікітюк, є для нашого суспільства гострими та дражливими. «Телекритика» готова продовжити дискусію з приводу того, як медіа мають висвітлювати проблеми ЛГБТ.
Фото – kiev.unian.net, http://www.telekritika.ua
