Закони України «Про медіа» (2693) та «Про медіа в Україні» (2693-1) передбачають запровадження спільного регулювання у сфері медіа як поєднання функцій та засобів державного регулювання та галузевого саморегулювання. Автори пропонують значно розширити повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, а також заборонити релігійним організаціям та опосередкованим до них юридичним особам входити до структури власності або контролю суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа, в тому числі телеканалів універсального медіа сервісу, включаючи мовлення громад.


Закон України «Про медіа» (2693) зареєстрований 27.12.2019 року. Ініціаторами законопроекту є представники партії «Слуга народу», серед яких: Ткаченко О., Потураєв М., Кравчук Є., Кабанов О., Боблях А., Богуцька Є., Рябуха Т., Сушко П., Нальотов Д., Циба Т., а також Констанкевич І., яка є членом депутатської групи «За майбутнє».

Проект Закону «Про медіа в Україні» (2693-1) зареєстрований 15.01.2020 року. Ініціатори законопроекту – члени політичної партії «Європейська солідарність»: Княжицький М., В’ятрович В., Федина С., Сюмар В., Ар’єв В., Фріз І., Геращенко І., Синютка О., Климпуш-Цинцадзе І.. Цей законопроект є альтернативним до закону 2693 «Про медіа».

У преамбулі законопроектів визначено, що вони спрямовані «на забезпечення реалізації права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, на забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації, на захист національних інтересів України та прав користувачів медіа-сервісів, регулювання діяльності в сфері медіа відповідно до принципів прозорості, справедливості та неупередженості, стимулювання конкурентного середовища, рівноправності і незалежності медіа».

Автори проекту пропонують внести низку змін у чинні кодекси та закони України, а закони України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» визнати такими, що втратили чинність.

Асоціація «Новомедіа» вважає за необхідне звернути увагу на концептуальні недоліки проекту:

• Національна рада з питань телебачення та радіомовлення.
Проект передбачає надання надшироких повноважень Національній раді, а саме розширює сферу її контролю. Під сферу дії Нацради потрапляють ще друковані ЗМІ та онлайн-видання. Це свідчить про намагання створити потужний державний орган контролю над всіма видами засобів масової інформації.

В цьому контексті необхідно встановити механізм ефективного громадського контролю за діями регулятора та передбачити запобіжники від корупції з метою уникнення політичного чи іншого виду тиску на членів Національної ради.

• Перелік осіб, які створюють загрозу національному медіа-простору України. Статтею 124 передбачено включення фізичних осіб до такого переліку за ініціативою центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв чи на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Проте стаття 34 Конституції України регламентує право щодо здійснення особою вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб, що може бути обмежене лише законом. Тобто таке обмеження може здійснюватися лише судом в якості покарання або за певних обставин, визначених законом.

• Дискримінаційні висловлювання. У п. 3 ч. 1 ст. 37 законопроектів положення щодо «висловлювання, що є дискримінаційними щодо окремих осіб та їх груп на основі етнічного походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, фізичних вад, стану здоров’я, сексуальної орієнтації або за іншою ознакою», не кореспондується зі змістом Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Основного Закону України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

• Неструктурованість. Законопроекти занадто громіздкі, містять статті із багатою кількістю частин (наприклад, статті 58, 59 мають по 2 десятка частин), що ускладнює сприйняття самої суті. Також багато норм законопроекту повторюються, що не можна назвати вдалим при формулюванні правових норм. Наприклад, він містить окремий розділ VI «Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення та її повноваження», який не в повній мірі співвідноситься з іншими розділами проекту. В тексті законопроекту Національна рада згадується й поза межами даного розділу та визначаються деякі її повноваження. Це не відповідає принципам послідовності та логічності структури нормативного акту.

• Обмеження для релігійних організацій. Автори законопроекту пропонують заборонити релігійним організаціям та опосередкованим до них юридичним особам входити до структури власності або контролю суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа, в тому числі і телеканалів універсального медіа сервісу, включаючи мовлення громад (ч. 3 ст. 21, ч. 2 ст. 28). Відповідальність за невиконання цих пунктів передбачається у вигляді штрафу (у розмірі близько 24 000 грн) або у обмеженні доступу до веб-сайту онлайн-медіа (ч. 5 ст. 112).

Асоціація «Новомедіа» засуджує намагання порушити право релігійних організацій на свободу вираження поглядів, право контролювати медіаконтент та використовувати засоби масової інформації нарівні із громадськими об’єднаннями, що передбачається ст. 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Через такі обмеження нівелюються моральні кордони в інформаційному просторі. Ця ініціатива загрожує праву громадян на отримання різнобічної інформації, а також не відповідає головній меті законопроекту – забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації.

В якості висновку можна зазначити, що ідея систематизувати чинні норми права щодо регламентації діяльності у сфері медіа-послуг є корисною в умовах змін суспільних відносин. Разом із тим, є низка недоліків у представлених законопроектах, які на фоні чинного законодавства виглядають недолугими. Вважаємо, що законопроект слід доопрацювати із врахуванням зазначених нами зауважень.

Нагадаємо, що Асоціація «Новомедіа» – це професійні журналісти, які транслюють і висвітлюють християнський погляд на різні проблематики, в тому числі й на питання статевих девіацій. У цьому контексті слід врахувати міжнародний досвід провідних країн. В таких державах, як Німеччина, Нідерланди, США християнські церкви та організації мають вагомий і формалізований вплив на медіа. Цей міжнародний досвід проаналізовано у нашій статті «Участь церков і релігійних організацій у суспільному мовленні різних країн».