Коли і як скористатися новими мобільними і соціальними платформами в інтернеті – для медіа-компаній це і питання вибору моменту та технологічних інструментів, і питання бізнес-стратегії. Але можете не сумніватися: оскільки платформи швидко розвиваються, більшість компаній не мають іншого виходу, хіба що почати працювати з ними – платити будь-яку ціну за вхід.
Останніми днями прозвучали два нагадування про зростання могутності цих платформ – від Apple і Facebook.
Першим стала новина, що понад 200 млн осіб уже зареєстрували дані своїх платіжних карток у магазині iTunes компанії Apple. Стів Джобс ніколи не втрачає можливості обійти всіх конкурентів, і це не стало винятком.
Оголошуючи минулого тижня цю цифру на презентації з нагоди початку продажу iPad 2, Стів Джобс заявив, що Apple зараз має більше облікових записів із даними платіжних карток, ніж будь-яка інша компанія в інтернеті, більше, ніж Amazon, хоча цей веб-ритейлер і не розголошує своїх показників.
Багато із цих облікових записів використовували тільки для придбання пісень на iTunes, але вони становлять потужний актив для розширення веб-магазинів Apple. Набагато легше змусити потенційних клієнтів купувати за допомогою одного кліка – особливо якщо вони роблять це в он-лайн-середовищі, де звикли вже здійснювати покупки, – ніж змусити їх витягнути свою платіжну картку і відкрити новий обліковий запис.
Apple може брати собі 30% з трансакції, але це не здається невиправданим, тим паче, багато медіа-компаній досі намагаються переконати своїх користувачів розпрощатися з якою-небудь сумою грошей узагалі (хоча ризик бути позбавленими прямого зв’язку з платоспроможними передплатниками змушує журнали та газети – зокрема й цю – розлютитися).
На маленьких екранах смартфонів битва між магазинами програмок і відкритим інтернетом виглядає завершеною. Споживачі проголосували своїми пальцями: найпростіший спосіб знайти й отримувати доступ до послуги – через програмку, а не через відкриття веб-сторінки. Проте ще не зрозуміло, чи така сама модель поведінки переважатиме на більших екранах планшетних комп’ютерів.
Не дивно, що багато медіа-компаній хочуть, щоби все було по-іншому. Створювати програмки дорого, їх треба писати заново для кожної платформи, а обсяги доходів досі занадто малі, щоб виправдати витрачені зусилля. Щодо користувачів, які отримують контент безпосередньо через браузер, то немає й посередника, з яким треба мати справу.
Ось чому деякі медіа-компанії покладають великі надії на HTML5, сім’ю веб-стандартів, яка зробить сайти набагато гнучкішими і ближчими до досвіду використання цілком “рідних” програмок. Браузери смартфонів уже підтримують чимало із цих стандартів.
Утім, якщо залишити осторонь технічні аспекти, такі надії оминають одне важливе питання: дистрибуція. Пошук веб-сторінки за допомогою браузера, а потім створення ярлика і перетягування його як значка на головний екран телефону є складнішим процесом, ніж клікання в он-лайн-магазині з програмками – особливо якщо воно також передбачає створення нового облікового запису.
За інших рівних умов більшість користувачів надавали б перевагу купувати доступ в он-лайн-магазині з програмками. Саме тому Apple хоче перешкодити медіа-компаніям стягувати більшу плату за той самий контент або послуги в її он-лайн-магазині, ніж на їх власних веб-сайтах: коли йдеться про конкуренцію в досвіді користування послугами, вона знає, що виграватиме щоразу. Інтерес антимонопольних органів, який викликала ця поведінка, буде першим випробуванням впливу Apple на ринку планшетів.
Друге нагадування стосовно розвитку нових мобільних і соціальних платформ: цього тижня Warner Bros оголосила експеримент з он-лайн-прокату фільмів на Facebook. Плата у $3 за перегляд повнометражного фільму на сторінці у Facebook не кожному видасться гарною ідеєю проведення веселого вечора. Але існує категоричне обґрунтування для того, щоб продавати доступ до фільмів у соціальній мережі: тому що там є люди. “Темний лицар” – перший фільм, до якого Warner Bros зробила такий доступ – має 2 мільйони фанів. Оскільки всі ці люди відчули необхідність заявити про свою любов до фільму, найбільш переконані з них, можливо, й захочуть переглянути його в соціальному контексті, де друзі зможуть бачити їхні відеовподобання.
Як і Apple, Facebook також має в рукаві потенційно потужну зброю у вигляді системи платежів. Єдиний спосіб узяти в он-лайн-прокат “Темного лицаря” – заплатити Facebook Credits внутрішньою валютою мережі, яку використовували донині переважно в іграх (і за використання якої Facebook бере 30% комісії з трансакції). Платіжну систему відкрили в січні, щоб розробники могли вбудувати її у свої програмки.
Це лише перші дні цього експерименту, і не зрозуміло, наскільки широке застосування знайде ця валюта. Але як і в Apple, це ще один спосіб розширити контроль мережі над он-лайн-ідентичностями своїх користувачів, і це ще одна причина, чому медіа-компанії будуть змушені грати за її правилами.
Автор: Ричард Вотерс [Richard Waters] – редактор корпункту The Financial Times на західному узбережжі США.
За матеріалом, Телекритика
