ОБМЕЖЕННЯ ЩОДО ЗМІСТУ ГАЗЕТИ (ЖУРНАЛУ)
Згідно ст.32 Закону „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” забороняється розповсюдження продукцію друкованого засобу масової інформації (газети, журналу) без вихідних даних. Крім цього в статті вказано, що два примірники газети надсилаються: один – засновнику, інший – реєструючому органу, тобто тому, який видав свідоцтво про реєстрацію газети (прошу не плутати зі свідоцтвом про державну реєстрацію підприємця).
Вихідні дані. В кожному випуску газети (журналу) вказується 1) Назва видання; 2) засновник (релігійна громада, громадянин); 3) порядковий номер випуску і дата його виходу в світ; 4) Ціна або помітка “Безкоштовно”; 5) прізвище та ініціали редактора (головного редактора); 6) видавець (співвидавці). 7) адреси редакції, видавця, друкарні; 8) серія, номер і дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію; 9) індекс видання, розповсюджуваного за передплатою; 10) тираж;
В газеті (журналі) може друкуватися будь-яка інформація, окрім наступної. Як сказано в ст.46 Закону „Про інформацію” від 02.10.1992р. №2657-XII інформація не може бути використана для закликів:
1) до повалення, конституційного ладу
P.S. Згідно ч.2 ст.5 Конституції України право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові. Конституційний лад ототожнюється з „народним суверенітетом”, тобто можливість народу завдяки володінню соціально-економічними і політичними засобами брати участь в управлінні суспільством та державою. Згідно ст.5 Конституції України це право не може бути узурповане державою, її органами, посадовими особами.
2) для закликів до порушення територіальної цілісності України.
P.S. Згідно ст.2 Конституції України територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Коментар. Порушенням не буде передача інформації – закликів, які звучать в прямому ефірі телерадіопередачі і, якщо журналіст не міг передбачити в своєму ефірі заяв із протизаконними закликами. Зовсім іншим є спосіб передачі інформації через друковані засоби масової інформації. Готуючи газету чи журнал журналіст (редактор) усвідомлює, яку інформацію він готує. Таким чином порушенням є використання, вже зібраної чи одержаної інформації журналістом, яка містить заборонені заклики від певних осіб.
3) для закликів до захоплення влади.
4) для закликів до пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини; розповсюдження порнографії;
5) Забороняється розповсюдження державної та комерційної таємниці.
Постановою КМ України від 09.08.1993р. №611 „Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці” встановлено документи та відомості, які не становлять комерційну таємницю. До них відносяться: установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами (ліцензії, свідоцтва, сертифікати, патенти); інформація за всіма встановленими формами державної звітності; дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів; відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць; документи про сплату податків і обов’язкових платежів; документи про платоспроможність; відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю; відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню. Підприємства зобов’язані подавати перелічені у цій постанові відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їз вимогою.
Згідно статей 231, 233 Кримінального кодексу України умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що містять комерційну таємницю, незаконне використання таких відомостей; розголошення з корисливих мотивів є злочинами, які передбачають призначення покарання до двох і до трьох років позбавлення волі.
Державна таємниця – вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; (Закон України від 21.01.1994 № 3855-XII “Про державну таємницю”).
6) Забороняється розповсюдження лікарської таємниці.
Згідно ст.286 Цивільного кодексу України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Згідно ст.145 Кримінального кодексу України умисне розголошення лікарської таємниці службовою особою, тобто тією яка має доступ до цієї інформації, в силу своїх службових обов’язків є злочином. Хочу зазначити, що добровільне подання пацієнтом інформації про стан свого здоров’я не є порушенням лікарської таємниці.
7) Забороняється розповсюдження інформації, яка стосується таємниці грошових вкладів, прибутків від підприємницької діяльності.
Тут потрібно згадати про перелік відомостей і документів – комерційна таємниця, про що ми говорили вище. Грошові вклади, як правило зберігаються в банках на депозитних і ін. рахунках. Дана інформація знаходиться під охороною закону і її розповсюдження можливе, лише для певних осіб, у чітко визначених законодавством випадках. Закон „Про інформацію” забороняє засобам масової інформації розповсюджувати таку інформацію. Прибутки від підприємницької діяльності, це прибутки отримані підприємствами та їх власниками, а також ін. підприємцями. Дана інформація, може і не відноситись до комерційної інформації, згідно вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.1993р. №611. Але проміжок між тим, що не є комерційною таємницею і тим, що заборонено для публікацій може бути непомітною.
8) Забороняється розповсюдження таємниці усиновлення та удочеріння. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) є злочином.
9) Таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, задля втручання в особисте (приватне) життя. Це право також передбачене ст.31 Конституції України. Це означає, що ніхто не вправі без згоди самого громадянина знайомитись з його перепискою або розголошувати її зміст. Виключенням є дозвіл суду, з ціллю попередження злочинів або з’ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо ін. способами отримати інформацію неможливо. Це відноситься до випадків накладення арешту на кореспонденцію і її виїмку з почтово-телеграфних установ. Виїмка кореспонденції відбувається в присутності двох представників почтово-телеграфного відділення про що складається протокол.
ЗАБОРОНА АВТОРА
Розповсюдження інформації необхідно погоджувати з автором цієї інформації. Не дозволяється розповсюджувати інформацію (повідомлення і матеріали), яку автор інформації заборонив розповсюджувати.