Р о з д і л VII
ПРАВА ТЕЛЕГЛЯДАЧІВ І РАДІОСЛУХАЧІВ
Стаття 61. Захист прав телеглядачів, радіослухачів
1. Телеглядачі і радіослухачі мають право:
приймати програми телерадіоорганізацій, які доступні для
прийому на території України;
одержувати інформацію про розклад передач;
звертатися до телерадіоорганізації, її засновників,
Національної ради, Державного комітету телебачення і радіомовлення
України із зауваженнями та пропозиціями щодо змісту і технічної
якості відповідних програм або передач і отримувати письмово або
безпосередньо у передачах відповідь на звернення;
у порядку, визначеному законом, спростовувати інформацію про
них, поширену телерадіоорганізацією.
Стаття 62. Захист суспільної моралі та забезпечення прав
неповнолітніх і юнацтва
1. При створенні, підготовці та розповсюдженні
телерадіопрограм та передач телерадіоорганізації і провайдери
програмної послуги зобов’язані дотримуватися вимог законодавства
України про захист суспільної моралі.
2. Телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а
також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити
фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та
юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з
23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом.
Такі програми або передачі повинні мати спеціальне
попередження і відповідно позначатися в розкладі програм
телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед
їх трансляцією.
3. У програмах та передачах телерадіоорганізації не мають
права без письмової згоди батьків або осіб, що їх замінюють, а
також відповідних правоохоронних органів розголошувати будь-яку
інформацію, яка:
може сприяти ідентифікації особи неповнолітнього
правопорушника;
стосується факту самогубства неповнолітнього.
Стаття 63. Неприпустимість перекручення інформації
1. Особа, в якої беруть інтерв’ю, або особа, яка надала
інформацію для телерадіоорганізації, має право на підставі
письмової заяви переглянути та/або прослухати відповідну передачу
перед її трансляцією.
2. Спори у зв’язку з недостовірністю або неповнотою
інформації, поширеної у зазначених в частині першій цієї статті
передачах, розглядаються у судовому порядку.
Стаття 64. Право на спростування
1. Громадянин або юридична особа мають право вимагати від
телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи
передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або
принижують честь і гідність особи.
2. Право вимагати спростування мають офіційні представники
громадянина, якщо сам громадянин не має можливості вимагати
спростування.
3. Заяву з вимогою спростування має бути подано до
телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня
поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це
Національної ради.
4. Телерадіоорганізація зобов’язана розглянути заяву у
семиденний термін з дня її надходження, якщо інше не передбачено
законодавством України.
5. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов’язана надати
йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду)
відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію
запису фрагменту з відповідною оплатою.
6. Якщо в телерадіоорганізації відсутні достатні докази того,
що поширені нею відомості відповідають дійсності, вона зобов’язана
терміново їх спростувати.
7. Спростування повинно бути поширено тією ж
телерадіоорганізацією і в такій же програмі чи передачі, що й
відомості, які не відповідають дійсності, або в інший час за
домовленістю з особою, права якої були порушені.
8. У спростуванні має бути зазначено, які відомості не
відповідають дійсності, коли і в якій програмі чи передачі вони
були поширені телерадіоорганізацією.
9. Якщо громадянин чи юридична особа надали текст
спростування, то він підлягає поширенню за умови його
відповідності вимогам цього Закону. Скорочення чи інші зміни в
тексті спростування, поданого заявником, без його згоди не
допускаються.
10. Телерадіоорганізація, яка зобов’язана поширити текст
спростування, на вимогу громадянина чи представника юридичної
особи може надати йому можливість зачитати власний текст і
передати його в запису.
11. Про передбачуваний термін поширення та зміст тексту
спростування телерадіоорганізація зобов’язана повідомити заявника.
12. У разі відмови телерадіоорганізації від спростування вона
зобов’язана терміново повідомити про це заявника.
13. У разі винесення судом рішення про спростування текст
спростування поширюється телерадіоорганізацією в порядку,
визначеному цим Законом.
14. Телерадіоорганізація може відмовити особі у спростуванні
поширеної інформації, якщо заяву про спростування було подано з
порушенням вимог цього Закону.
Стаття 65. Право на відповідь
1. Громадянин або юридична особа, стосовно якого (якої) у
програмі чи передачі телерадіоорганізації було поширено відомості,
які не відповідають дійсності або порушують його (її) права і
законні інтереси, має право на відповідь (коментар чи власне
тлумачення обставин справи) у програмах та передачах даної
телерадіоорганізації незалежно від того, було подано заяву з
вимогою спростування чи ні.
2. Порядок подачі заяви на відповідь (коментар чи власне
тлумачення обставин справи) визначається статтею 64 цього Закону.
Стаття 66. Відшкодування моральної шкоди
1. Моральна (немайнова) шкода відшкодовується відповідно до
вимог Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
Стаття 67. Звільнення від відповідальності за поширення
інформації, що не відповідає дійсності
1. Телерадіоорганізація та її працівники не несуть
відповідальності за поширення інформації, що не відповідає
дійсності, у разі:
а) якщо ця інформація містилася в офіційних повідомленнях або
одержана від органів державної влади, органів місцевого
самоврядування у письмовій формі;
б) якщо ця інформація є дослівним цитуванням заяв і виступів
(усних і друкованих) посадових осіб органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, народних депутатів України,
кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні
депутати України та у депутати рад усіх рівнів, кандидатів на
посади сільських, селищних, міських голів;
в) якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього
запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками
телерадіоорганізації;
г) якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених
іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з
посиланням на нього;
ґ) якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим
законом.
Р о з д і л VIII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ
ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ
Стаття 68. Міжнародне співробітництво телерадіоорганізацій
1. Співробітництво телерадіоорганізацій із зарубіжними
партнерами здійснюється на підставі прямих договорів.
2. Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна,
встановлено інші норми, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то
застосовуються норми міжнародного договору.
Стаття 69. Діяльність представників зарубіжних
телерадіоорганізацій на території України
1. Акредитація зарубіжних кореспондентів телебачення і радіо
проводиться Міністерством закордонних справ України.
2. Акредитовані зарубіжні кореспонденти мають права та
обов’язки працівника телерадіоорганізації, передбачені цим
Законом.
3. Представники зарубіжних телерадіоорганізацій, не
акредитовані в Україні у встановленому порядку, здійснюють свою
діяльність як співробітники іноземних юридичних осіб.
Р о з д і л IX
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ
Стаття 70. Контроль та нагляд за дотриманням законодавства
телерадіоорганізаціями і провайдерами програмної
послуги
1. Національна рада здійснює контроль за дотриманням та
забезпечує виконання вимог:
законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення;
Закону України “Про рекламу” ( 270/96-ВР ) щодо спонсорства і
порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні;
законодавства про захист суспільної моралі;
законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування
національних фільмів;
законодавства про вибори.
2. Антимонопольний комітет України здійснює контроль за
дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.
3. Державна інспекція зв’язку у встановленому законодавством
порядку здійснює державний нагляд за користуванням радіочастотного
ресурсу для потреб телерадіомовлення, діяльністю операторів
телекомунікацій, контроль за технічними параметрами поширення
аудіовізуальної інформації.
4. Уповноважені органи Кабінету Міністрів України здійснюють
контроль за дотриманням законодавства про захист авторського права
та суміжних прав.
5. Контроль та нагляд за дотриманням інших вимог
законодавства здійснюють органи державної влади в межах своєї
компетенції.
6. У разі виявлення порушення телерадіоорганізацією або
провайдером програмної послуги вимог законодавства уповноважений
орган вживає до порушника санкції або надсилає до Національної
ради подання відповідно до вимог закону.
Стаття 71. Відповідальність за порушення законодавства про
телебачення і радіомовлення
1. Відповідальність за порушення законодавства про
телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації,
провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники, інші
суб’єкти господарської діяльності, посадові особи органів
державної влади та органів місцевого самоврядування. Винні в
порушеннях несуть цивільно-правову, адміністративну і кримінальну
відповідальність згідно із законодавством України.
2. Міру відповідальності та відповідні санкції за порушення
законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У
визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства
про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.
3. Рішення Національної ради щодо застосування штрафних
санкцій можуть бути оскаржені у судовому порядку.
4. Відповідальність за порушення законодавства про
телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі
документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій,
звернень визначених цим Законом органів державної влади.
Стаття 72. Санкції за порушення законодавства про телебачення
і радіомовлення
1. Санкції за порушення законодавства про телебачення і
радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених
цим Законом випадках, за рішенням Національної ради.
2. Національна рада застосовує санкції до
телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або
ліцензійних умов.
3. Національна рада застосовує санкції до провайдерів
програмної послуги у разі порушення ними вимог цього Закону.
4. У разі порушення законодавства про телебачення і
радіомовлення іншими юридичними або фізичними особами Національна
рада звертається до суду або до інших органів державної влади для
усунення цих порушень у визначеному законодавством порядку.
5. Національна рада приймає рішення про застосування санкцій
на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи
подання визначених цим Законом органів державної влади.
6. Національна рада може застосовувати до
телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі
санкції:
оголошення попередження;
стягнення штрафу;
подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.
7. Рішення про оголошення попередження приймається у разі
першого порушення законодавства чи умов ліцензії
телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства
провайдером програмної послуги.
8. Рішення про стягнення штрафу приймається:
якщо після винесення попередження відповідні порушення не
були усунені;
якщо телерадіоорганізація за час після видачі (продовження)
ліцензії вже отримала не менше трьох попереджень;
якщо провайдер програмної послуги за час після сплати ним
попереднього штрафу вже отримав не менше трьох попереджень.
9. Штраф не може накладатися, якщо з часу останнього
порушення законодавства минуло більше одного календарного року.
10. Розміри штрафів встановлюються Національною радою за
погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог
законодавства.
11. Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржене в
судовому порядку.
12. Якщо порушення не були усунені після попередження та
стягнення штрафу, Національна рада подає до суду справу про
анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або справу
про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги.
Стаття 73. Розгляд Національною радою питань про порушення
телерадіоорганізацією або провайдером програмної
послуги законодавства України та умов ліцензії
1. Питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов
ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради в порядку,
визначеному цим Законом та Законом України “Про Національну раду
України з питань телебачення і радіомовлення” ( 538/97-ВР ).
2. Національна рада починає розгляд питання про порушення
ліцензіатом законодавства або умов ліцензії на підставі актів
перевірки.
3. До початку розгляду представник ліцензіата має право
ознайомитися з усіма матеріалами справи, давати пояснення,
подавати докази, заявляти клопотання. При розгляді питання
представник ліцензіата має право користуватися правовою допомогою.
Стаття 74. Прийняття Національною радою рішення за
результатами розгляду питання про порушення
телерадіоорганізацією або провайдером програмної
послуги законодавства України та умов ліцензії
1. За результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом
законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення
про:
а) визнання порушення і застосування передбачених цим Законом
санкцій;
б) проведення додаткової перевірки;
в) відсутність фактів порушення.
2. Копія рішення протягом 10 днів вручається або надсилається
ліцензіату.
Стаття 75. Виконання рішення про застосування санкції
1. Рішення Національної ради про застосування санкції
вручається або надсилається керівнику ліцензіата.
2. У рішенні про застосування санкції Національна рада може
встановити термін усунення порушення.
3. У разі застосування санкції у вигляді штрафу ліцензіат
зобов’язаний сплатити штраф у тридцятиденний термін з дня
отримання рішення про накладення штрафу. За кожен день
прострочення сплати нараховується пеня у розмірі одного відсотка
суми штрафу. У разі відмови ліцензіатом від сплати штрафу штраф
стягується за рішенням суду.
4. Суми штрафів зараховуються до Державного бюджету України.
5. Ліцензіат зобов’язаний надати Національній раді
документальне підтвердження факту сплати штрафу (копію платіжного
доручення) протягом п’яти днів з моменту сплати.
Р о з д і л X
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення у відповідність із цим Законом чинні
нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить
цьому Закону.
3. Усі ліцензії, видані Національною радою до набрання
чинності цим Законом, діють до закінчення визначеного в них строку
дії. При продовженні строку дії ліцензії на мовлення Національна
рада приводить її у відповідність із вимогами цього Закону. Зміна
територіальної категорії мовлення відбувається на підставі заяви
ліцензіата у порядку, визначеному цим Законом. При цьому до
загальнонаціональних мовників прирівнюються телерадіоорганізації,
які на день набрання чинності цим Законом вели мовлення в областях
(з урахуванням Автономної Республіки Крим), в яких проживає не
менше двох третин населення України.
Телерадіоорганізації повинні затвердити свої редакційні
статути відповідно до вимог цього Закону та їх копії надати
Національній раді протягом року з дня набрання цим Законом
чинності.
4. Внести зміни до таких законів України:
1) у Законі України “Про Національну раду України з питань
телебачення і радіомовлення” ( 538/97-ВР ) (Відомості Верховної
Ради України, 2005 р., N 16, ст. 265):
а) преамбулу викласти в такій редакції:
“Цей Закон визначає правові засади діяльності Національної
ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі –
Національна рада) як конституційного, постійно діючого,
колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в
галузі телерадіомовлення”;
б) частину другу статті 3 викласти в такій редакції:
“2. Національна рада не може делегувати свої повноваження
третім особам. Член Національної ради не може одноосібно
здійснювати функції, покладені на Національну раду”;
в) в частині третій статті 4 слова “чотири роки” замінити
словами “п’ять років”;
г) у статті 5:
частину першу доповнити реченням такого змісту: “Припинення
повноважень члена Національної ради відбувається відповідно до
постанови Верховної Ради України”;
останнє речення частини другої викласти в такій редакції:
“Суб’єктами права подання кандидатур на посаду члена Національної
ради є депутатські фракції у Верховній Раді України та/або
всеукраїнські об’єднання громадян у галузі діяльності засобів
масової інформації”;
ґ) у статті 7:
абзац перший частини першої викласти в такій редакції:
“1. Членом Національної ради може бути призначений громадянин
України з числа кваліфікованих фахівців у галузі журналістики,
юриспруденції, телерадіомовлення, управління, представників науки,
культури, мистецтва, які мають вищу освіту, стаж роботи у сфері
телерадіомовлення, зокрема наукової або педагогічної, не менше
п’яти років, володіють державною мовою, проживають в Україні
протягом останніх десяти років та на момент призначення не досягли
встановленого законом пенсійного віку”;
у частині сьомій слова “на надання Державною службою
зайнятості іншої рівноцінної посади” замінити словами “на зайняття
іншої рівноцінної посади відповідно до вимог законодавства
України”;
д) пункт 1 частини першої статті 8 викласти в такій редакції:
“1) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням
або прийняттям відставки відповідно до вимог Закону України “Про
державну службу” ( 3723-12 );
е) статтю 9 доповнити частиною сьомою такого змісту:
“7. Голова Національної ради є розпорядником бюджетних
асигнувань на утримання і забезпечення діяльності Національної
ради та, на підставі рішень Національної ради, позабюджетних
коштів, інших коштів, що надійшли на рахунок Національної ради з
джерел, не заборонених законодавством України”;
є) у статті 11:
частину другу доповнити реченням такого змісту: “Представник
Національної ради є працівником апарату Національної ради і
виконує службові функції відповідно до штатного розпису апарату
Національної ради”;
абзац другий частини сьомої викласти в такій редакції:
“нагляд за дотриманням ліцензіатами умов ліцензії”;
ж) частину шосту статті 12 після слів “прирівнюються до”
доповнити словом “відповідних”;
з) другий абзац статті 13 викласти в такій редакції:
“нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами
програмної послуги вимог законодавства у галузі
телерадіомовлення”;
и) статтю 14 після абзацу другого доповнити новим абзацом
такого змісту:
“ліцензування провайдерів програмної послуги”.
У зв’язку з цим абзаци третій – шостий вважати відповідно
абзацами четвертим – сьомим;
і) статтю 15 після абзацу другого доповнити новим абзацом
такого змісту:
“розробка і затвердження Плану розвитку національного
телерадіоінформаційного простору”.
У зв’язку з цим абзаци третій – одинадцятий вважати
відповідно абзацами четвертим – дванадцятим;
ї) у статті 16:
у частині третій:
після абзацу першого доповнити трьома новими абзацами такого
змісту:
“визначені Планом розвитку національного
телерадіоінформаційного простору завдання на звітний період та
підсумки їх виконання;
інформація про внесені за звітний період зміни до Плану
розвитку національного телерадіоінформаційного простору;
визначені Планом розвитку національного
телерадіоінформаційного простору завдання на наступний звітний
період”.
У зв’язку з цим абзаци другий – сьомий вважати відповідно
абзацами п’ятим – десятим;
абзац дев’ятий викласти в такій редакції:
“інформація про дотримання вимог законодавства щодо участі
іноземного капіталу в статутних фондах телерадіоорганізацій та
вимог до установчих і статутних документів телерадіоорганізацій”;
частину п’яту викласти в такій редакції:
“5. За результатами розгляду звіту Національної ради Верховна
Рада України може висловити недовіру Національній раді. Якщо
недовіру висловив і Президент України, це має наслідком відставку
всього складу Національної ради”;
й) статтю 19 викласти в такій редакції:
“Стаття 19. Державна реєстрація телерадіоорганізацій та
провайдерів програмної послуги
Національна рада здійснює державну реєстрацію
телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги і веде
відповідні реєстри в порядку, визначеному Законом України “Про
телебачення і радіомовлення” ( 3759-12 );
к) статтю 21 викласти в такій редакції:
“Стаття 21. Санкції за порушення законодавства про
телебачення і радіомовлення
Національна рада застосовує санкції до порушників
законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог
Закону України “Про телебачення і радіомовлення” ( 3759-12 );
л) статтю 22 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
“5. Національна рада має право виступати засновником
(співзасновником) друкованих засобів масової інформації”;
м) у частині другій статті 24:
після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:
“затверджуються План розвитку національного
телерадіоінформаційного простору та зміни до нього”.
У зв’язку з цим абзаци четвертий – чотирнадцятий вважати
відповідно абзацами п’ятим – п’ятнадцятим;
після абзацу дев’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:
“приймаються рішення про видачу та продовження ліцензій
провайдерів програмної послуги, про затвердження та внесення змін
до відповідних пакетів програм універсальної програмної послуги”.
У зв’язку з цим абзаци десятий – п’ятнадцятий вважати
відповідно абзацами одинадцятим – шістнадцятим;
після абзацу тринадцятого доповнити новим абзацом такого
змісту:
“приймаються рішення про застосування санкцій та про
звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії на мовлення
або про скасування державної реєстрації провайдера програмної
послуги”.
У зв’язку з цим абзаци чотирнадцятий – шістнадцятий вважати
відповідно абзацами п’ятнадцятим – сімнадцятим;
н) абзац четвертий частини першої статті 25 викласти в такій
редакції:
“розробку та реалізацію Плану розвитку національного
телерадіоінформаційного простору, впровадження нових технологій і
проведення досліджень щодо користування радіочастотним ресурсом
для цілей телерадіомовлення”;
2) частину другу статті 28 Закону України “Про
телекомунікації” ( 1280-15 ) (Відомості Верховної Ради України,
2004 р., N 12, ст. 155) викласти в такій редакції:
“2. Надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення
і радіомовлення регулюється Законом України “Про телебачення і
радіомовлення” ( 3759-12 );
3) у Законі України “Про радіочастотний ресурс
України” ( 1770-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р.,
N 48, ст. 526):
а) абзац дев’ятий статті 1 після слів “діяльність якої”
доповнити словом “безпосередньо”;
б) пункт 7 частини третьої статті 16 після слів “підготовка
висновків” доповнити словами “на безпосереднє замовлення”;
в) частину четверту статті 19 викласти в такій редакції:
“4. Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального
та спеціального користування здійснюється на платних засадах за
рахунок коштів Державного бюджету України”;
г) у статті 24:
у пункті 2 слова “в частині телерадіомовлення” виключити;
у пункті 3 слово “телерадіомовлення” замінити словами
“каналів мовлення, мереж мовлення”;
ґ) пункт 2 частини другої статті 30 доповнити словом
“телерадіоорганізаціями”;
д) частину п’яту статті 31 після слів “радіочастотним
ресурсом України” доповнити словами “телерадіоорганізаціями та
провайдерами програмної послуги”;
е) пункт 3 частини сьомої статті 42 після слів “копію
ліцензії на мовлення” доповнити словами “або копію ліцензії
оператора багатоканальної телемережі”, а слово “телесистем”
замінити словом “телемереж”;
4) у Законі України “Про ліцензування певних видів
господарської діяльності” ( 1775-14 ) (Відомості Верховної Ради
України, 2000 р., N 36, ст. 299; 2001 р., N 11, ст. 45; 2002 р.,
N 1, ст. 1, N 20, ст. 134; 2004 р., N 12, ст. 155; 2005 р., N 42,
ст. 465):
а) у частині другій статті 2 слова “ліцензування каналів
мовлення” замінити словами “ліцензування діяльності в галузі
телебачення і радіомовлення”;
б) статтю 4 доповнити частиною третьою такого змісту:
“Розробку та реалізацію державної політики ліцензування
телерадіомовлення здійснює Національна рада України з питань
телебачення і радіомовлення”;
5) статтю 19 Закону України “Про кінематографію” ( 9/98-ВР )
(Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 22, ст. 114;
2003 р., N 30, ст. 248) після частини першої доповнити новою
частиною такого змісту:
“З метою сприяння розвитку кінематографії України, в тому
числі шляхом залучення спонсорських та благодійних коштів,
встановити, що до складу валових витрат платників податків
незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності
включаються суми коштів або вартість майна, що спрямовані такими
платниками податків як допомога на виробництво та/або
демонстрування національного фільму, але не більше десяти
відсотків від валового доходу такого платника податків за
попередній звітний (податковий) рік”.
У зв’язку з цим частини другу – восьму вважати відповідно
частинами третьою – дев’ятою;
6) у Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 27,
ст. 181; 1998 р., N 10, ст. 35; 1999 р., N 48, ст. 418; 2000 р.,
N 32, ст. 254, N 39, ст. 333; 2001 р., N 32, ст. 169; 2002 р.,
N 2, ст. 12, N 29, ст. 192; 2003 р., N 12, ст. 88, N 33-34,
ст. 267; 2004 р., N 35, ст. 412, N 52, ст. 563; 2005 р., N 5,
ст. 114, NN 17-19, ст. 267):
а) пункт 5.2 статті 5 доповнити підпунктами 5.2.18 та 5.2.19
такого змісту:
“5.2.18. Суми коштів або вартість майна, спрямовані як
фінансова допомога на виробництво та/або демонстрування
національних фільмів.
5.2.19. Суми коштів або вартість майна, спрямовані на
придбання, створення, виробництво аудіовізуальних творів”;
б) підпункт 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 доповнити абзацом
шостим такого змісту:
“створення та/або придбання аудіовізуальних творів”.
5. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня
набрання чинності цим Законом забезпечити приведення
міністерствами та іншими органами виконавчої влади України
нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Національній раді України з питань телебачення і
радіомовлення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим
Законом привести видані нею нормативно-правові акти у
відповідність із цим Законом”.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 12 січня 2006 року
N 3317-IV
Опубликовано в целях обучения и образования.
Законодательная база Украины: http://www.rada.gov.ua/