Всесвітня кампанія на підтримку свободи слова “Артикль 19” (“Article 19”) розповсюдила заяву, у якій висловилася проти діючих положень закону про вибори. Наводимо текст заяви повністю у перекладі Інституту Медіа Права.

““АРТИКЛЬ 19” – всесвітня кампанія на підтримку свободи слова – висловлює стурбованість з приводу того, що деякі положення нової редакції Закону України „Про вибори народних депутатів України” (далі – Закон) не відповідають міжнародним стандартам свободи вираження поглядів під час виборів. Це може мати негативний вплив на хід висвітлення виборчого процесу засобами масової інформації протягом парламентських виборів, що відбудуться в березні 2006 року.

Хоча Закон і містить позитивні положення, такі як право доступу до медіа з боку всіх кандидатів, водночас інші положення шкодять забезпеченню справедливого і збалансованого висвітлення виборчої кампанії. Також АРТИКЛЬ 19 стурбований новиною, що на початку листопада 2005 року парламент не зміг прийняти у другому читанні Закон України „Про суспільне телебачення і радіомовлення”, натомість проект знову направлений на доопрацювання до комітету з питань свободи слова та інформації. Як наслідок, суспільне телебачення не буде створене до парламентських виборів. Більш того, парламентарі не надали жодних пояснень щодо причин не голосування за цей закон.

Держави мають позитивне зобов’язання – завжди, але особливо протягом виборчої кампанії – забезпечувати плюралізм медіа та підтримувати розмаїття джерел інформації. Зокрема, будь-яка упереджена позиція публічних (суспільних, державних) мовників є неприпустимою. Основний обов’язок публічного мовника – гарантувати, щоб суспільство отримало достатню інформацію про програми політичних партій, про перебіг передвиборчої кампанії та про всі інші важливі питання, пов’язані з виборчим процесом.

АРТИКЛЬ 19 володіє інформацією про те, що є декілька законопроектів щодо внесення змін до закону про вибори. Ми приєднуємося до дискусії щодо вдосконалення законодавства і пропонуємо у цій Заяві короткий опис найбільш нагальних, на нашу думку, проблем закону про вибори народних депутатів України

Скасування ліцензії та припинення випуску

Стаття 71 Закону передбачає, що ліцензія аудіовізуального ЗМІ та випуск друкованих ЗМІ можуть бути скасовані у кількох випадках без рішення суду. Це включає в себе заклики до повалення конституційного режиму, ліквідації незалежності, пропаганди війни, а так само поширення завідомо неправдивої інформації про партію або блок. Це також включає і такі нечіткі дії як „посягання на права і свободи людини [та] здоров’я населення”.

Ці положення є дуже проблемними. По-перше, АРТИКЛЬ 19 переконаний, що жодне зловживання свободою слова, незалежно від ступеню його серйозності, не має призводити до закриття друкованого видання. Щодо телебачення і радіо – така санкція може бути лише заходом, який вживається у крайньому випадку; ліцензія може бути скасована лише тоді, коли всі інші засоби впливу, такі як попередження та штраф, будуть вичерпані, а також у випадку грубих порушень ліцензійних умов.

По-друге, правопорушення, що містяться у статті 71 Закону, мають бути включені до загальних законів (щодо правопорядку, захисту честі та гідності). Немає сенсу дублювати їх у законі про вибори з поширенням їхньої дії лише щодо ЗМІ. Ці положення, можуть серйозно перешкоджати здатності медіа вільно, ефективно та своєчасно повідомляти про хід передвиборчої кампанії, особливо негативний вплив можуть мати не чітко прописані положення.

Щодо цього ж питання, Парламентська асамблея Ради Європи зазначає, що: „… новим законом передбачається можливість зупинення діяльності засобів масової інформації, у тому числі без попереднього рішення суду, що є вкрай сприятливим для зловживань. Тому Парламентська Асамблея закликає органи влади України виправити ці положення якомога скоріше…”

Обов’язок справедливого і збалансованого висвітлення та заборона аналізувати

Стаття 68 встановлює для кандидатів рівні можливості щодо використання ЗМІ. Пункт 12 статті 68 навіть йде далі:

Висвітлення виборчого процесу в засобах масової інформації всіх форм власності у формі інформаційних повідомлень, новин тощо здійснюється без коментарів і оцінок, виключно на засадах об’єктивності, неупередженості та збалансованості. [курсив додано]

Ці положення були включені до Закону для сприяння неупередженому висвітленню подій і для гарантування того, що деякі кандидати, не використовуватимуть своє привілейоване становище під час виборчої кампанії. Така мета щиро вітається АРТИКЛЕМ 19.

Проте АРТИКЛЬ 19 вважає, що на практиці ці положення можуть виявитися занадто жорсткими і можуть зашкодити адекватному висвітленню виборів.

По-перше, стаття 68 не робить розмежування між друкованими та аудіовізуальними засобами масової інформації. У той час як на аудіовізуальні ЗМІ (і на приватні, і на державні) має бути покладено обов’язок висвітлювати виборчу кампанію об’єктивно, збалансовано та неупереджено. Давно обґрунтовано, що приватні друковані ЗМІ користуються значною свободою щодо висвітлення перебігу виборчої кампанії. Це, наприклад, передбачено Рекомендацією № R (99) 15 Комітету Міністрів Ради Європи „Про висвітлення в ЗМІ виборчих кампаній” (Рекомендація R (99) 15).

По-друге, пункт 12 статті 68 не дає чіткого визначення понять «коментарі» та «оцінки», що однозначно зашкодить правильному застосуванню закону.

Крім того, Рекомендація R (99) 15 встановлює, що „…засадничий принцип редакційної незалежності ЗМІ набуває особливої ваги під час виборів” і, що правило чесного та збалансованого висвітлення має бути застосоване „з належною повагою до редакційної незалежності телерадіомовників” [курсив додано]. Відповідно, ЗМІ повинні мати можливість виконувати свою демократичну функцію: подавати інформацію в інтересах суспільства і без втручання органів державної влади. ЗМІ не мають права зловживати своїми правами, разом з цим їхні коментарі та аналітика можуть допомогти суспільству краще розібратися та критично осмислити програми політичних партій, що сприятиме усвідомленому вибору громадян у день виборів.

Виходячи з цього АРТИКЛЬ 19 рекомендує:

•Потрібно докласти особливих зусиль щоб публічний (державний, суспільний) мовник був завжди неупередженим, особливо під час виборів.

•Положення пунктів 5, 9 та 10 статті 71 мають бути скасовані.

•Правила щодо висвітлення виборів телерадіоорганізаціями мають бути встановлені з належною повагою до редакційної свободи мовників. “