Газета «День» отримала звернення Асоціації журналістів, видавців і
мовників «Новомедіа», де висловлюється занепокоєння із приводу
зростання кількості випадків упередженого і необ’єктивного висвітлення
українськими мас-медіа релігійної тематики:

«Ми спостерігаємо появу нової хвилі матеріалів про так звані неорелігії або секти в ефірі загальнонаціональних телевізійних каналів («1+1», СТБ, ІСТV та ін.) і на шпальтах друкованих видань («Дзеркало тижня», «Дело», «Комсомольская правда» та ін.). Майже усі ці публікації та телевізійні сюжети викривляють факти про офіційно зареєстровані протестантські християнські церкви (харизмати, п’ятидесятники, баптисти та ін.) в Україні.

Наголошуємо на тому, що в такий спосіб українські ЗМІ поширюють нетолерантність і провокують релігійну ворожнечу в суспільстві. Працівники багатьох мас-медіа демонструють відсутність необхідних знань і професійних навичок у висвітленні релігійної тематики.

Так, справжнє обурення багатьох телеглядачів і журналістів викликали сюжети Валентини Доброти у випусках ТСН в ефірі каналу «1+1» (з 14 по 16.11.2007 р.), які мали тенденційний і маніпуляційний характер. Адже ознакою професіоналізму в журналістиці завжди вважалось об’єктивне висвітлення будь-яких подій та явищ та надання всім сторонам можливості висловити свою точку зору. На жаль, цього ми не побачили в сюжеті пані Валентини Доброти від 14.11.2007 р. Замість цього відбувалось пряме маніпулювання суспільною думкою. У сюжеті лунали численні звинувачення на адресу євангельських церков без переконливих доказів будь-якої провини або підтверджених фактів щодо їхньої деструктивності. Були лише емоційні висловлювання «постраждалих родичів» та «експертів», які не вказали конкретно на жодну з протестантських церков України. Таким чином, відсутність чіткого переліку «деструктивних релігій» призводить до того, що під штучне визначення «секта» підпадають офіційно діючі відповідно до українського законодавства протестантські церкви з багаторічною історією існування на теренах України. Натомість жоден пастор або протестантський священик не мав можливості прокоментувати ці звинувачення в ефірі ТСН. Подібні сюжети на каналі «1+1» та інших телевізійних каналах України вважаємо такими, що ображають релігійні почуття всіх віруючих протестантських конфесій держави, а всі вони — громадяни України.

Не менше здивування викликає серія так званих антисектантських публікацій у газеті «Дело», у яких журналіст Владислав Павлов називає євангельських християн слабкими, скаліченими людьми, не здатними логічно мислити і робити правильний вибір у житті. Свої суб’єктивні здогадки і припущення автор публікацій видає за авторитетні висновки, отримані ним під час власного журналістського розслідування. Павлов плутає певні факти щодо тих чи інших релігійних конфесій, його аналіз релігійних організацій є доволі поверховим. Усе це свідчить про те, що метою цієї серії репортажів було не об’єктивне висвітлення діяльності християнських євангельських церков, а завчасно сплановане поширення в суспільстві певних стереотипів.

Наголошуємо також, що вживання термінів «адепти», «сектанти», «тоталітарні культи», «зомбування», «завербували» та інших подібних слів неприпустиме щодо сотень тисяч громадян України, які є вірними різних євангельських церков. Такі визначення не мають під собою ані наукового, ані історичного, ані релігієзнавчого підґрунтя, а лише призводять до ворожнечі.

Ми мусимо твердо нагадати, що, відповідно до українського законодавства, «будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їхнього ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов’язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність перед законом» — Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації», стаття 4.

Звертаємо увагу журналістів і на те, що протестантські християнські церкви в Україні відіграють важливу соціальну роль у роботі з багатьма верствами населення. Ці громади вельми активно опікуються найнагальнішими проблемами суспільства й намагаються їх розв’язати: СНІД; алкоголізм, наркоманія, розпуста, аборти, безпритульні діти. Протестанти прагнуть захистити суспільну мораль, сприяють відродженню духовності та підвищенню ролі сім’ї в суспільстві. Все це, безумовно, заслуговує на висвітлення у ЗМІ й гідну оцінку цієї роботи державою. Проте все це не цікавить більшість журналістів і редакторів. Може, через те, що діяльність протестантів позбавлена скандальних рис, а отже — комерційної привабливості.

Коли в інформаційних сюжетах ідеться про багатодітні родини або сім’ї, які всиновлюють дітей-сиріт, мас-медіа забувають повідомити, що, як правило, ці люди — євангельські християни. Так було, зокрема, у випадку з українською родиною, яка всиновила ВІЛ-інфіковану дитину. Люди, яких журналісти називають «сектантами», отримують високі державні винагороди від Президента і Кабінету Міністрів України, мають суспільну підтримку.

Ми запитуємо у колег-журналістів: чому християн-протестантів з багатовіковою історією згадують у ЗМІ лише у випадках чергового «полювання на відьом»; кому в Україні вигідно влаштовувати «антисектантську» істерію? Чому журналісти не готові до відкритого суспільного обговорення місця і ролі євангельських громад в Україні? Адже лідери українських харизматів, баптистів, п’ятидесятників та інших християнських об’єднань уже давно до цього готові.

З огляду на всі наявні тенденції і зафіксовані випадки поширення релігійної ворожнечі через ЗМІ, маємо заявити наступне.

1. Просимо Державний комітет телебачення і радіомовлення, комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення, Державний комітет України у справах національностей і релігій, Генеральну прокуратуру України вжити необхідних рішучих дій щодо захисту суспільства від необ’єктивної і замовленої інформації про християнські євангельські протестантські церкви, яка провокує релігійну ворожнечу в суспільстві. Також просимо у встановлений законом строк повідомити Асоціацію «Новомедіа» про вжиті заходи.

2. Вимагаємо офіційних і публічних вибачень від керівництва каналу «1+1», журналістки Валентини Доброти, головного редактора газети «Дело», журналіста Владислава Павлова за неправдиву та упереджену інформацію, яку вони поширюють через ЗМІ і яка оббрехала сотні тисяч українських віруючих та образила їхні релігійні почуття.

3. Акцентуємо увагу українських мас-медіа та журналістів на тому, що протестантські євангельські церкви не мають нічого спільного з «Білим братством», мормонами, саєнтологами, раселістами («Свідками Єгови») та іншими релігійними організаціями, які не сповідують фундаментальні доктрини християнства та Нікейський символ віри. («І ти, Брут», — і протестанти когось не визнають!).

4. Закликаємо українські мас- медіа бути виваженими й об’єктивними у висвітленні релігійної тематики, а також поважати релігійні почуття громадян України, шанувати свободу совісті, гарантовану вітчизняним та міжнародним законодавством.

Ухвалено одноголосно на засіданні правління Всеукраїнської громадської організації «Асоціація журналістів, видавців і мовників християн «Новомедіа».

P.S. Газета «День» підтримує більшість заявлених вище претензій «Новомедіа» — українські протестантські церкви мають повне, закріплене законом України право сповідувати свою віру. На превеликий жаль, для багатьох наших громадян закони держави є тільки пустим звуком.

Як правило, люди, які «борються з сектантами», недостатньо освічені (навіть журналісти). Так, Владислав Павлов, який звинувачує «сектантів» у нездатності мислити і працювати, вочевидь і не підозрює, що значна частина сучасної Європи зобов’язана своїм високим добробутом саме протестантам. Бажаючим рекомендуємо почитати роботи Вебера.

Зверну увагу ще на те, що українські протестанти — це не жменька «темних» сект — вони мають школи, університети, своїх представників у владі, підтримують численні благодійні проекти.

Державна статистика беззаперечно свідчить, що сьогодні серед віруючих України є всього 51% православних — якщо скласти всі ворогуючі церкви. Розкол Українського православ’я — то дуже неприємна і навіть болюча справа для всього нашого суспільства; і не тільки для віруючих, але й для держави. Але чи знаємо ми щось про протестантські церковні негаразди? Вони, звичайно, є, але протестанти вирізняються ще тим, що «не вимітають сміття зі своєї хати», не апелюють до держави, не обливають брудом одне одного публічно. Тут багато кому треба повчитись!

Клара Гудзик, «День».